Український поет із Чернігова Сергій Дзюба у співпраці з відомим українським композитором Борисом Раденком створили нову пісню про батька, котру назвали «Батьку мій».
Цю пісню Сергій Дзюба присвятив своєму батькові – Віктору Гавриловичу Дзюбі, який мешкає на Полтавщині, в Пирятині.
– Татові зараз – 77 років, та для мене – він такий же молодий і красивий, яким я його пам’ятаю з дитинства, – розповідає поет. – Є ще дві моїх пісні – «Батьку, не сумуй» та «Сивий птах», їх зараз виконують багато мистецьких колективів і професійні артисти з різних куточків України, зокрема Чернігівський академічний народний хор обласного філармонійного центру фестивалів і концертних програм (керівник – заслужений діяч мистецтв України Володимир Коцур). Тому обидві ці пісні й увійшли до моєї книжки ста пісень «Примчу на білому коні». Однак життя продовжується – і ось нещодавно знаменитий поет, народний артист України Андрій Демиденко познайомив мене з дуже цікавим композитором із Києва Борисом Раденком, і ми з Борисом Миколайовичем одразу ж домовилися про співпрацю. Цю нову пісню створили швидко, оскільки її слова композиторові сподобалися. А мені одразу ж припала до душі така прониклива, зворушлива, прекрасна музика Бориса Раденка! Поки Борис Миколайович записав пісню у своєму виконанні. І наразі нею вже зацікавився відомий співак, заслужений артист України Павло Мрежук, який має намір найближчим часом включити пісню «Батьку мій» до свого репертуару та високопрофесійно записати її для українського радіо. Таким чином, Андрій Петрович Демиденко став справді хрещеним батьком нашої пісні, за що я йому дуже вдячний! Також дякую композиторові Борисові Раденку й сподіваюся на наше подальше успішне співробітництво. Щиро дякую генеральному директору ТОВ «Земля і воля», Героєві України Леонідові Григоровичу Яковишину, за сприяння якого пісня побачила світ. Фахівці вважають, що пісня про батька стане популярною. Та головне, вона сподобалася моєму татові, адже його думка – найвища для мене».
Батьку мій
Слова Сергія Дзюби, музика Бориса Раденка
Вже на скронях батька – заметіль,
Прижурила серденько вона.
Я візьму натомлений твій біль,
Щоб не так виднілась сивина.
Приспів:
Сивий птах у вирій відліта,
Клекотом прощаючись з селом…
Батьку рідний, де твої літа,
У яких так молодо було?!
На твоїх стежках – мої сліди.
За роками – роки, як вода…
Знов заквітнуть й одцвітуть сади,
Тільки цвіт зі скронь не опада.
Приспів
До тебе спішу я звідусіль.
Тихий вечір з нами гомонить.
Я візьму натомлений твій біль,
Тільки, батьку, треба, треба жить!
Приспів
