9 липня 1909 року в селі Молодинче на Львівщині народився Петро Федорович Олійник (псевдонім – Еней), військовий діяч, полковник УПА.
В юності – член «Пласту», 20-го куреня імені гетьмана Пилипа Орлика, член ОУН. Закінчив гімназію імені Володимира Великого в Рогатині, навчався на факультеті права Львівського університету. Виключений у 1934-му за націоналістичну діяльність.
Власник юридичної фірми «Мемор». Деякий час перебував у Кракові, одружився з красунею із Тернопільщини Марією Затіркою. Із 1938-го – Львівський окружний провідник ОУН. Незабаром заарештований польською поліцією. Перебував в ув’язненні до нападу Німеччини на Польщу.
Звільнившись, працював у підпіллі, згодом у складі похідних груп організовував роботу ОУН на теренах Східної України (Дніпропетровщина, Чернігівщина, Полісся). В 1942-му – обласний провідник ОУН на Дніпропетровщині. Ув’язнений нацистами, однак визволений братчиками оунівської боївки.
Петро Олійник – один із засновників і лідерів Української повстанської армії. Командир військової округи УПА ВО «Богун» (1943—1944), провідник Східного краю ОУН на Північно-західних українських землях (1944—1945), організаційний референт Західного краю на ПЗУЗ (1945—1946). У підпіллі використовував псевдоніми «Еней» (найбільш відомий), «Роман», «Сергій».
Військова округа «Богун» займала південні райони Рівненщини. Її штаб містився в урочищі Дігтярня біля села Антонівці на Тернопільщині. Тут функціонували підстаршинські школи, хлібопекарня, м’ясопереробний цех, ремонтні зброярні, шевська майстерня, миловарня, школа медсестер-санітарок, виходила газета «Повстанець».
Цей військовий і господарський організм історики називають Антоновецькою повстанською республікою. Після того як німці за допомогою авіації розбомбили його запалювальними бомбами в серпні 1943-го, штаб переїхав у район селища Мізоч на Рівненщині.
3 жовтня 1943-го підрозділи УПА ВО «Богун» під командуванням Петра Олійника атакували німецький табір в Дубно, звільнивши понад 5 тисяч радянських військовополонених. Частина з яких потім вступила до УПА.
Один із боїв під Гурбами (21-25 квітня 1944-го) – найбільший в історії УПА, де 5 тисяч повстанців гідно протистояли п’яти бригадам НКВД і окремим частинам Червоної армії (30 тисяч солдатів), підсилених бронепотягами, авіацією і легкими танками.
Після загибелі Дмитра Клячківського Петро Олійник кілька місяців виконував обов’язки командира УПА-Північ.
«Високий, стрункий, з рудуватим волоссям, гладко зачесаним догори, мав великі, теж руді вуса, що стирчали вбік, – описував його Василь Щеглюк на сторінках романа-хроніки «…Як роса на сонці»: – Високе чоло і вуса робили його трохи подібним до Івана Франка. Одягнений був у новеньку упівську форму кольору «хакі», а на голові – петлюрівка з тризубцем…
Радянські спецслужби вели за ним справжнє полювання. Мав славу талановитого конспіратора, в 1943-му у нього нібито було кілька двійників. Організовував масову збройну боротьбу проти спецзагонів НКВД і НКГБ. «Енея» постійно супроводжувала дружина, вона ж редагувала один із повстанських часописів.
Загинув 17 лютого 1946-го в бою з підрозділами НКВД поблизу села Рудники на Волині. Місце поховання невідоме.
Нагороджений Бронзовим Хрестом Заслуги.
Сергій Горобець,
Український інститут національної пам’яті
На першому фото radiosvoboda.org : Командування ВО «Богун» разом з гостями. «Еней» (Петро Олійник) – другий праворуч.
