Кандидат у Президенти України Роман Безсмертний виступає за декриміналізацію легких наркотиків. Про це він пише у своєму блозі».
«Моя пропозиція – перевести відповідальність за зберігання легких наркотиків у невеликій кількості, які використовуються без мети збуту, з кримінальної в адміністративну. Це єдина адекватна форма відповідальності за правопорушення такого роду», — вважає політик.
Безсмертний нагадав, що лише за зберігання невеликої кількості канабісу людям загрожує від двох до п’яти років тюремного ув’язнення. На практиці це «величезне поле для корупції» передусім з боку правоохоронних органів.
«Людей затримують, для прикладу, з кількома грамами канабісу, ще якийсь обсяг підкидають, шантажують відкриттям кримінальної справи і тюремним ув’язненням. А далі створюються умови, за яких людина ладна відкупитися будь-якою сумою, лиш би її не посадили», — зауважив політик.
Він також навів статистику: у 2017 році за збут наркотиків були засуджені 562 особи, а за зберігання без мети збуту – 8997 осіб.
«Спрямувати зусилля слід передусім на боротьбу з тими, хто використовує наркотики з метою збуту. Це кримінальна відповідальність. І чим жорсткіше – тим краще», — переконаний політик.
Безсмертний вважає, що тема декриміналізації легких наркотиків і збільшення порогу кримінальної відповідальності (зараз це 5 грамів) – це річ, до якої дозріло українське суспільство.
Кандидат у Президенти також зазначив, що є необхідність зняти суспільну напругу в частині використання канабісу для науки та медицини.
«Ні для кого не секрет, що канабіс може використовуватися як знеболювальне при багатьох важких хворобах, в тому числі при онкології. В Україні вже, мабуть, нема родини, де б хтось із близьких не хворів на рак. Моя родина – не виключення. На жаль, дуже добре розумію, через що проходять хворі та їхні близькі, аби отримати знеболювальне», — зізнається політик.
Безсмертний звернув увагу на те, що використання марихуани для потреб науки і медицини вже давно дозволене у розвинених країнах світу. А ми навіть тут «продовжуємо топтатися на місці і створюємо величезний розрив між державою і реальними потребами суспільства».