Смолинські торфодобувники висловили недовіру Іллі Рокоче та вимусили його покинути територію заводу.
Здавалося б, чернігівські торфодобувники нещодавно здобули у занадто затяжному протиборстві проти міністерських рейдерів перемогу.
Днями Чернігівський окружний адміністративний суд задовольнив у повному обсязі позовні вимоги первинної профспілкової організації Управління «Чернігівторф» Незалежної профспілки гірників України.
Суд скасував дії наказів Міненерговугілля, одним із яких було звільнено з посади виконуючого обов’язки директора ДП «Чернігівторф» Юрія Бондаренка та призначення замість нього свого ставленика Іллю Рокоче, який донедавна працював помічником народної депутатки Ірини Геращенко.
Відтак, суд визнав призначення Рокоче незаконним і заборонив йому доступ до документації та печатки підприємства, а також заборонив вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру.
Однак сподіватися на свої досягнення Чернігівторфу, як виявилося, ще зарано.
Призначений міністерством Ілля Рокоче вирішив через вищу судову інстанцію добитися свого, тобто поновитися і затвердитися все ж таки на директорській посаді. До того ж, команда, яка висунула і санкціонувала його на посаду директора, заблокувала усі банківські рахунки підприємства. Відтак колектив не має ані зарплати, а підприємство щодня несе фінансові збитки.
Тож 18 грудня відбулися профспілкові збори трудового колективу Смолинського торфозаводу філії ДП «Чернігівторф».
Торфодобувники у присутності представників обласної та районної влади розглянули болючі для колективу проблеми. Вони аж ніяк не можуть усвідомити того, чому центральна влада нехтує не лише їх інтересами, а й свідомо попирає принципи елементарної справедливості. Адже керівник ДП «Чернігівторф» Юрій Бондаренко та директорка Смолинського торфозаводу Валентина Огієнко відновили підприємство майже з колін, а їх звільнили. А ще дивуються: коли підприємство дихало на ладан, нікого з вищого ешелону влади його діяльність майже не цікавила. А коли ще у травні цього року члени бюджетного комітету Верховної Ради України прийняли рішення щодо виділення «Смолинському торфозаводу» філії ДП «Чернігівторф» 15 мільйонів гривень на оновлення матеріально-технічної бази, звідтоді і почалося.
Трудовий колектив не з чуток знає, як за подібною схемою, після виділення необхідної суми коштів, підприємство, як правило, доводять до банкрутства і воно припиняє будь яку діяльність. Такі факти в Україні непоодинокі, наприклад, це сталося на Сумщині та в інших регіонах України.
На профспілкових зборах виступи торфодобувників були досить емоційні.
Також перед трудовим колективом свою позицію роз`яснили і представники Чернігівської обласної держадміністрації, обласної та районної рад. У заходах взяли участь також голова Гончарівської об`єднаної територіальної громади, староста і директорка місцевої школи.
Новопризначений голова обласної державної адміністрації Олександр Мисник направив на збори торфодобувників свого представника ─ радника Володимира Ткача, який донедавна працював головою правління ПАТ «Чернігівобленерго», і який свого часу, в межах своєї компетенції, не один раз допомогав колективу подолати певні труднощі. Володимир Ткач зазначив, що новий керівник облдержадміністрації хоче знати реальну ситуацію, яка виникла у торф`яній галузі регіону.
Свою позицію намагався викласти і сам Ілля Рокоче, призначення якого на директорську посаду суд визнав незаконним. Однак колектив не довго слухав ставленика міністерства. Більше того, проголосували за повну йому недовіру і зажадали аби він вийшов з приміщення і більше на територію заводу ніколи не приходив.
Торфодобувників обурило не лише те, що через пана Рокоче заблоковані рахунки їхньому підприємству, і робітники залишилися без зарплат, а завод без змоги нормально функціонувати, а й те, що Рокоче підписав договір з київською сумнівною охоронною фірмою «Лівий Берег», яка з 12 грудня мала була взяти під охорону Смолинський торфозавод. Згідно з договором, держава за рахунок шахтарів мала заплатити близько 170 тисяч гривень на місяць фірмі, про яку кажуть, що репутація у неї вельми сумнівна, адже помічено вже не раз, як вона захищала рейдерів і «тітушок».
Рішення зборів трудового колективу профспілка шахтарів вже 19 грудня має намір направити в усі органи державної влади. Солідарність із смолинськими торфодобувниками вкотре засвідчили і на Ірванцівському торфозаводі. Керівник цього підприємства по-телефону підтвердив, що там теж не сприймають Іллю Рокоче в якості директора ДП «Чернігівторф».
На жаль, ми не змогли взяти бодай коротеньке інтерв`ю в Іллі Рокоче, бо він вимушений був покинути збори ще раніше, до їх закінчення.
«Ми розуміємо справжню причину призначень, яка полягає в освоєнні вибитих нами 15 мільйонів гривень та доведенні до банкрутства останніх торфозаводів Чернігівщини, — говорить голова профспілки Смолинського торфозаводу Андрій Страхов. – Нещодавній приклад з доведенням до банкрутства ДП «Сумиторф», на який міністерство також виділило гроші, тільки підтверджує наші здогади».
Отже, торфодобувники не бажають аж ніяк працювати разом із тими, хто може, на їх думку, призвести підприємство до занепаду. Профспілково-трудовий колектив просить обласну раду, або вона підпорядкувала торф`яну галузь, тобто ДП «Чернігівторф» у комунальну власність. Якщо влада не почує їхні прохання, члени колективу обіцяють після закінчення воєнного стану, перейти до протестних акцій в обласному центрі.
Торф’яники більше не бажають працювати разом із людьми, що ведуть галузь до занепаду і просять Чернігівську обласну раду підпорядкувати ДП «Чернігівторф» комунальній власності. Якщо влада не почує їхніх прохань, вони обіцяють після закінчення воєнного стану, перейти до активної фази протестів.
