Письменниця та журналістка з Чернігова Євдокія Тютюнник створила художній роман «Грабовський» про великого українського поета і патріота.
«Що ми донедавна знали про Павла Арсеновича Грабовського? Зовсім мало. У радянській літературі його змальовували так, як це було вигідно ідеології того часу. Борець, революціонер, засланець – палкий непримиренний, затятий!.. А що в нього було на душі, окрім думок про боротьбу з ненависним царським режимом?
Проте ніхто не розповідав про те, що шаблонна постать на сірому літературному постаменті – живий, неординарний, яскравий, надзвичайно обдарований добродій, який проникливо мислив, дивовижно мріяв, пристрасно кохав і боровся за вільну Україну.
І ось нарешті Україні повернено справжнього Грабовського – не міфічно-схематичного «пролетаря», а великого поета і патріота. Знаменна подія відбулася у Чернігові – в обласній науковій бібліотеці імені В. Короленка представлено унікальну книжку про життя видатного українця Павла Грабовського.
Прочитавши її на одному подиху, буквально протягом ночі, відверто скажу, що відтепер я зовсім інакше сприймаю Павла Арсеновича. Ідеологічний штамп враз перетворився на справді непересічну особистість, чутливу, емоційну, творця слова, який торкається найпотаємніших струн людської душі.
У книжці «Грабовський» – стільки ніжності, тепла, позитивної енергетики, інтелігентності, шляхетності, вишуканості, таке багатство мови. Звісно, так може написати тільки дуже талановита людина!
Книгу про Павла Грабовського та його сина Бориса (видатного українського вченого, який створив першу в світі цілковито електронну систему телебачення!) написала письменниця та журналістка з Чернігова Євдокія Тютюнник.
«За своєю суттю батько і син Грабовські – українські герої та подвижники, – наголосила на презентації авторка. – А допомогла по-новому відкрити ці постаті нашим сучасникам дружина Надзвичайного і Повноважного Посла України Петра Дмитровича Шаповала – Надія Миколаївна Шаповал. Саме під час перебування чоловіка на дипломатичній роботі в Киргизстані вона познайомилася з нащадками Грабовських, котрі там мешкають, спілкувалася з ними й отримала від родини Павла Арсеновича копії рукописів його дружини – Анастасії Миколаївни, сина – Бориса Павловича і дружини сина – Лідії Грабовської. Ці спогади рідних великого українського поета й лягли в основу цієї книги».
Так, фактично Петро та Надія Шаповали і Євдокія Тютюнник відродили славу Павла Грабовського (якого, соромно сказати, вже й зі шкільної програми несправедливо вилучили; хоча чудовий поет усе своє подвижницьке і патріотичне життя хотів свободи рідній Україні та своєму народу, і з лише 38-ми прожитих років аж два десятиліття провів у жахливій неволі). А про його геніального сина –Бориса Грабовського, першого творця телебачення та інших, дуже важливих для людства винаходів, ми, по суті, взагалі вперше дізналися з нової книжки!
Цікаво, що наприкінці книги вміщено і поетичну збірку Пала Грабовського «Кобза» – одну з найкращих у творчості Павла Арсеновича. Написав і уклав він її на засланні, у місті Якутську. У 1898 році книжка вийшла у світ. Її видав Борис Грінченко в Чернігові.
Між чоловіками була міцна дружба, вони захоплювалися стійкістю духу, мужністю та величезною працездатністю один одного (адже обоє бути неймовірно вражаючими трудоголіками, що просто не могли байдикувати, всидіти, склавши руки). І наразі ці твори видатного поета – найкращий пам’ятник усім борцям за Україну. Тож символічно, що збірку, видану 220 років тому саме в нашому місті, тепер також оприлюднено в Чернігові та ще й разом із художнім, таким захоплюючим романом!
На презентації, котру чудово вела співробітник обласної бібліотеки імені В. Короленка Вікторія Солонікова, виступило багато відомих на Придесенні людей. Надзвичайний і Повноважний Посол України Павло Шаповал цікаво розповідав про свою працю в Киргизстані. Адже діяльність Посла – багатогранна. Та головне – це щоденна робота на благо рідної Батьківщини. Так, необхідно популяризувати українську культуру та підтримувати нашу діаспору. І робити це щиро, совісно, з глибокою любов’ю до України.
Петро Дмитрович подякував авторці, яка зуміла написати таку прекрасну книжку, де тисячі українців прочитають тепер немало нового про Павла Грабовського й відкриють для себе цю непересічну особистість.
Зворушливо говорила й Надія Шаповал, пригадуючи про свої зустрічі та спілкування з родиною Грабовських. Надія Миколаївна, як дружина Посла, брала участь і у відкритті української кафедри в Киргизькому університеті, і в заходах української недільної школи. Власне, подружжя Шаповалів – без перебільшення, наші видатні земляки і також великі подвижники, які зробили немало доброго для України.
Завдяки Петрові Шаповалу, побував разом зі своїми колегами в дружньому Киргизстані знаний український журналіст Анатолій Тютюнник, чоловік Євдокії Тютюнник. Для Анатолія Івановича ця поїздка стала незабутньою. Тому він від душі підтримав ідею створення такої важливої книжки. І Євдокія Павлівна тепло подякувала своїй родині за допомогу.
Запам’яталися виступи директора обласної бібліотеки імені В. Короленка Інни Аліференко, письменника та журналіста Олександра Олійника, заслуженого вчителя України Ольги Гребницької, хормейстера капели бандуристів ім. Остапа Вересая обласного філармонійного центру фестивалів і концертних програм, заслуженого працівника культури України Миколи Борща, відповідального секретаря обласної організації Національної спілки журналістів України Ольги Чернякової. Чарівно прозвучали українські пісні у виконанні тріо бандуристок.
Погляд з іншого ракурсу завжди додає істинності. Тому ця вдала спроба подивитися на життя визначного українського поета Павла Грабовського зовсім інакше, без ідеологічних кліше, варта усілякої підтримки та широкого визнання.
І недаремно щасливій авторці вручили на презентації стільки квітів – такої зимової пори. Вона цього заслужила! Тож із задоволенням зичу Євдокії Павлівні Тютюнник здоров’я, творчої наснаги, любові, – для її майбутніх цікавих книжок.
Сергій Дзюба
