Ми часто чуємо: якою виросте дитина — залежить від її родини.
А як же бути з оточенням, в якому дитина зростає? Шкільні ровесники, друзі «по парті», однолітки з компанії — це той соціальний простір дитини, в якому вона проявляє себе поза сім’єю, вчиться будувати взаємовідносини, налагоджувати контакти, проявляти свої лідерські якості – вчиться бути самостійною.
Однак на сьогодні набуває соціальної значимості проблема дитячої жорсткості — булінгу, коли самі діти проявляють ознаки насилля по відношенню один до одного. Мотивуючи свою поведінку відчуттям неприязні, заздрістю, помстою чи прагненням відновити справедливість, діти виправдовують свої неприпустимі дії: агресивність, задиркуватість, знущання чи навіть побиття слабшого.
А чи вправі вони посягати на особисту недоторканість іншої дитини? Відповідь однозначна – ні! Адже ніхто не має права чинити психологічний чи фізичний вплив, завдавати болю іншому знущанням.
Тож, давайте всі разом скажемо БУЛІНГУ – «НІ» і навчимо наших дітей толерантності, повазі один до одного!
Марія Плетін,
головний спеціаліст сектору зв’язків з громадськістю Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області
