Частка держави в банківському секторі сягає 55%. Ощадбанк, Приватбанк, Укрексімбанк та Укргазбанк займають домінуючу частку на ринку в усіх його сегментах: кредитуванні, випуску платіжних краток, депозитах. Вже у цьому році розпочнеться приватизація цих банків.
Про це більш детально розповів нашим читачам заступник директора Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський.
21-го лютого на своєму засіданні Кабмін прийняв стратегічний документ – засади реформування державного банківського сектору до 2022 року, або як його ще називають – стратегію розвитку держбанків.
У лютому 2016 року уряд вже затверджував подібний документ, але націоналізація Приватбанку змінила роль держави у фінансовому секторі.
На сьогодні частка держави в банківському секторі сягає 55%.
Держава займає домінуюче положення в усіх його сегментах: кредитуванні, випуску платіжних краток, депозитах.
Прийнята стратегія у першу чергу дає нам розуміння того, які з банків держава залишить у своїй власності, а які – приватизує.
На перший погляд задекларована Мінфіном та Нацбанком ціль зменшити присутність держави у банківському секторі – стратегією досягається.
Згідно зі стратегією, у 2019 році держава повністю планує приватизувати Укргазбанк, а до 2022 року – Приватбанк. На сьогодні основний мінус Приватбанку це те, що майже весь портфель його корпоративних активів – проблемний. Цей тягар поки нівелює привабливість Приватбанку в очах потенційних інвесторів.
Плани Мінфіну щодо Ощадбанку зводяться до продажу його 20% акцій у 2020 з наступним виведенням його на IPO у 2022-му. Шляхом публічного розміщення акцій планується продати ще 25% акцій банку.
Держава планує залишитися мажоритарним власником Ощадбанку та Укрексімбанку. Це означає, що лише два банки – Приватбанк та Укргазбанк – будуть повністю продані.
І тут виникає ключове питання – навіщо державі взагалі зберігати під своїм контролем Ощадбанк та Укрексімбанк?
На мою думку, якщо якийсь продукт або послугу можуть надати приватні банки, то для державі немає сенсу конкурувати з ними. У випадку присутності держави на конкурентному банківському ринку виникає спокуса використовувати свої фінансові активи для фінансування дефіциту державного бюджету, або для кредитування бізнесів пов'язаних з владою осіб.
Історія пістрявить випадками, коли державні банки видавали величезні кредити наближеним до влади компаніям. Наприклад, компанія Дмитра Фірташа заборгувала Ощадбанку 100 млн доларів кредиту, і банк намагається його повернути через суди. Також Ощадбанк не може повернути кредити, видані компанії Activ Solar братів Клюєвих на суму 43,89 млн євро та 12,69 млн доларів.
Частково знизити ризики політичного впливу може створення у всіх банках незалежних наглядових рад – на сьогодні вони є лише в Укргазбанку та Приватбанку. Але на мою думку, це тимчасове рішення. Залишається ризик, що сьогоднішня влада піде на їх створення, а, наприклад, майбутня вирішить повернути собі прямі важелі впливу на держбанки.
Тому, на мою думку, приватизація державних банків є оптимальним рішенням для убезпечення їх від політичного впливу в довгостроковій перспективі.
VoxConnector, спеціально для видання Суспільний кореспондент
