Існує процедура встановлення тимчасової заборони боржнику у праві виїзду за кордон. Про це розповідає начальник Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Олег Трейтяк.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання.
За Законом України «Про виконавче провадження» виконавці наділені певним обсягом прав та обов’язків, спрямованих на примусове виконання рішень, в тому числі виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника — фізичної особи чи керівника боржника — юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Тож, для ефективного виконання судового рішення потрібно мати уявлення про всі інструменти, за допомогою яких можна забезпечити таке виконання. Одним з таких інструментів є тимчасова заборона боржнику у праві виїзду за кордон. Обмеження права на виїзд за кордон є не дуже поширеним способом впливу на боржника, але доволі ефективним, а деколи просто незамінним. Наприклад, просте бажання боржника відпочити за кордоном може бути затьмарене вже на самому кордоні чи перед вильотом з аеропорту, коли працівники прикордонної служби повідомлять його про заборону на виїзд. Незамінним цей засіб є у справах з великою сумою заборгованості, якщо врахувати можливість виїзду боржника за кордон назавжди, де його буде вже неможливо відшукати.
Відповідно до Розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Наявність в особи невиконаних зобов’язань, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України. Питання щодо такого обмеження вирішується судом.
Ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об’єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов’язків, у зв’язку з чим і здійснюється примусове виконання.
Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання покладається на державного та приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання. У зв’язку з цим із метою всебічного і повного з’ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов’язків учасників спірних правовідносин суду належить з’ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов’язання в повному обсязі або частково.
Відповідно до статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК), суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Для забезпечення чіткого контролю осіб та проведення їх однозначної ідентифікації під час перетинання ними державного кордону України в поданні зазначаються прізвища, імена та по батькові:
громадян України — тільки українською мовою;
громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь — російською мовою з дублюванням латиницею;
іноземців та осіб без громадянства — тільки латинськими літерами (ці дані містяться в машинозчитувальній зоні паспортного документа, а за її відсутності-у надрукованих на цій сторінці паспортного документа даних про особу). Відповідно до статті 377-1 ЦПК суд вирішує питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а право вибору способу виконання такого обмеження належить органу, до компетенції якого входить питання забезпечення виїзду за межі України, тобто – Державної прикордонної служби України.
Питання, пов’язані зі зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу (частина перша статті 368 ЦПК).
Законом України «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в’їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в’їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України. Відповідно до Розділу ІІІ Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження засвідчена судом копія судового рішення про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України направляється державним або приватним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після її надходження до нього для виконання на поштову адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (далі — ГЦОСІ).
ГЦОСІ після надходження зазначеного судового рішення приймає його до виконання та вносить інформацію до бази даних, про що повідомляє відповідний орган виконавчої служби протягом трьох днів.
Інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається ГЦОСІ з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного чи приватного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.
У разі надходження до органу державної виконавчої служби рішення суду про скасування обмеження особи у праві виїзду за межі України державний виконавець не пізніше наступного дня пересилає зазначене рішення до ГЦОСІ.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення державним чи приватним виконавцем постанови про:
повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження»; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5 — 7, 9 — 12, 14, 15 частини першої статті 39цього Закону;
скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України — у разі належного виконання особою зобов’язань щодо сплати періодичних платежів.
Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою і не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилається державним (приватним) виконавцем до ГЦОСІ.
ГЦОСІ після надходження постанови державного (приватного) виконавця, або засвідченої судом копії судового рішення приймає її до виконання не пізніше трьох робочих днів після її надходження.
Про вилучення інформації про особу з бази даних ГЦОСІ протягом трьох робочих днів інформує суд, що виніс відповідне рішення, орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, який виніс відповідну постанову.
