12 жовтня у Луцьку на подвір'ї колишньої в'язниці НКВД відбулося перепоховання розстріляних жертв Луцької тюрми 23 червня 1941 року. Людські останки 110 в’язнів виявили на проїзній частині біля колишньої в’язниці у ямі, що утворилася від німецької бомби.
Напередодні, 11 жовтня, відбувалося прощання з загиблими та заупокійні богослужіння за участі духовенства Луцька та студентів Волинської православної богословської академії.
На західному подвір’ї Луцької тюрми, де відбувалися розстріли й розташовані пам’ятні плити із іменами загиблих, облаштували спеціальну гробницю, де після ексгумації склали людські кістки та покрили їх, за давньою християнською традицією, білим шовковим саваном. У цю могилу можна буде перепоховати рештки інших в’язнів, які згодом ще віднайдуть.
Під час перезахоронення молебень за упокоєння душ невинно вбитих в’язнів відправив митрополит Луцький та Волинський Михаїл Української православної церкви Київського патріархату.
Віддати останню шану загиблим прийшли представники влади – голова Волинської державної адміністрації Володимир Гунчик, заступник голова Волинської обласної ради Олександр Пирожик, секретар Луцької міської ради Григорій Пустовіт, представники районних адміністрації та відомств, громадськість Луцька, школярі та студенти навчальних закладів.
У прощальному виступі Секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета зауважив, що в’язні Луцької тюрми стали жертвами злочинного тоталітарного комуністичного режиму:
– Надзвичайно важливо, щоб душі померлих отримали спокій. Важливо, що ми пам’ятаємо про нашу історію і шануємо нашу пам’ять. Це унікальне місце пам’яті, яке від сьогодні отримає нове значення.
Представниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук зауважила, що вшановують пам’ять людей, яких знищили за їх любов до України. «Серед тих 110 розстріляних були ті, хто не сприймав радянської тоталітарної системи. Якби вони вижили, то згодом боролися б у лавах УПА. Радянська влада намагалася приховати цей злочин. Навіть у 1948-49 роках спійманих в лісах повстанців, яким під час розстрілу вдалося втекти, під тортурами примушували казати, що їх визволили німці. Навіть останки розстріляних нацистами полонених червоноармійців тут також не шукали, вони були віднайдені і перепоховані у 2010 році», – наголосила Л. Бондарук. Вони висловила прохання до місцевої влади продовжити дослідження території колишньої тюрми, а також облаштувати у її приміщенні меморіальний комплекс, подібний до музею «Тюрма на Лонцького» у Львові.
За повідомленням голови робочої групи з віднайдення жертв Луцької тюрми історика Сергія Годлевського, лише п’яти із загиблих було за 50 років, решта – молодь. Зі ста десяти в’язнів вдалося з’ясувати імена двох.
– За свідченням кримінальної справи, яку відкрили у 1979 році. Під час допиту одного з вцілілих той засвідчив, що його рідний брат Леонід Сисой і його односельчанин Степан Коханський, один з розірваною головою, а інший – з розпореним животом, обійнялися і померли. Після цього їхні тіла вложили в яму. були вони родом з села Острівок Володимир-Волинського району. ми не можемо їх встановити по тілу, але вони тут.
Перед похороном присутні вшанували всіх загиблих хвилиною мовчання та запалили лампадки у пам’ять про розстріляних в’язнів.
Леся БОНДАРУК, Український інститут національної пам’яті
На першому фото: Представники влади й громадськість віддають останню шану
Фото Лесі Бондарук та інтернет-видань «Район. Луцьк», «Волинь24»
