Поляки та українці: спільне майбутнє без розбрату. Відео

Вересневий тиждень 2017 року видався для представників ЗМІ з України, яким пощастило прибути до сусідньої Польщі, доволі плідним.

Журналісти та громадські активісти з багатьох куточків України, а саме зі Львова, Дрогобича, Івано-Франківська, Тернополя, Харкова, Одеси, Чернігова та Києва взяли активну участь у семінарських заходах ««Відоме і невідоме — спільний спадок польсько-українського прикордоння, його вплив на формування сучасного суспільного бачення».

Семінар відбувся у прикордонному з Україною місті Перемишль.

Організаторами заходу виступила Асоціація випускників та друзів Державного Східноєвропейського Університету, сам Університет, Південно-Східний інститут Науковий за підтримки Міністерства закордонних справ Польщі.

Сьогодні, як ніколи, подібні заходи конче необхідні і не лише для двох держав, а й для всього європейсько-східного континенту. І це — не перебільшення. Адже існує реальна небезпека повзучо-агресивних дій з боку Російської Федерації, з якими вже Україна, на жаль, стикнулася. А тому, незважаючи на складні історичні періоди у стосунках між Польщею та Україною, необхідно глибше розвивати подальші взаємовідносини та напрацьовувати позитивні тенденції між двома сусідніми державами. При цьому не забувати, але не ставити на перше місце складні етапи, які відбувалися на теренах України та Польщі.

Ця тема також була порушена на семінарах і активно обговорювалася. І це добре, що складні проблеми не замовчувалися, а навпаки, знайшли відображення в дискусіях та полеміці.

У цьому контексті вирізнялась лекція історика Вєслава Романовського, що перейшла в гостру дискусію. І це логічно, адже темою обговорення стала книга Романовського «Бандера – ікона Путіна».

Представники з України наводили свої аргументи на захист Степана Бандери і відзначали, що не варто уподоба҅тися до аналогічних дій Росії, яка українського патріота минулого століття вважає ворогом №1.

Цікаво й змістовно проходили усі заняття. Високого рівня доповідачі розповіли нам про багато чого спільного в історії, літературі, пам’ятках старовини на українських і польських прикордонних землях і загалом стосовно двох країн, про історичні постаті, спільні для обох народів.

Зокрема, директор громадської організації «Південно-Східний інститут Науковий» доктор Станіслав Стемпень розпочав свою дискусію також про проблемні історичні моменти польсько-українського прикордоння. До речі, цей інститут має багатий архів, найбільшу в Польщі бібліотеку української книги, тут працюють дослідники з Польщі та України, видається чимало книг обома мовами. Станіслав Стемпень презентував відкриття Центру науки, культури і польської мови університету.

Про національні стереотипи поляків та українців розповів Доктор Піотр Длугош. Автор зробив аналіз «Національні стереотипи поляків та українців» — про те, як ми сприймаємо поляків, і навзаєм — вони нас. І тут справді існує багато штампів.

Малгожата Кузьбіда виступила на тему «Концепція української держави в політичній думці Вацлава Липинського» — ось ще одна постать, спільна для обох народів: поляк, один з ідеологів українського націоналізму.

Викладач університету, доктор Ольга Соляр поділилася досвідом порятунку української спадщини — церков та цвинтарів у Польщі. І це дуже важливо! Пані Ольга розповіла про те, як молоді активісти-поляки реставрують українські поховання на території Польщі. А нещодавно авторка видала цікаву книгу про українські звичаї, вірування, зібравши матеріал у багатьох областях України. Також вона акцентувала увагу на тому, що Україна не дуже активно проявляє інтерес до своєї спадщини, котра опинилася на території Польщі. На семінарі пані Ольга й Шимон Моджеєвський представили своє дослідження про культурну спадщину польсько-українського прикордоння та діяльність в Польщі з метою порятунку українського спадку.

Доктор Ян Зємба зробив доповідь «Література як спільна спадщина — від стародавності до сучасності. Портрети України в польській літературі». Виявилося, як багато тут спільних імен — польських письменників, народжених в Україні, або таких, що мають українське коріння. Серед них — лауреат Нобелівської премії Генрік Сенкевич, Болєслав Прус, Ярослав Івашкевич, інші класики. А як тут не згадати, що автор Гімну нашої держави «Ще не вмерла Україна» — композитор і церковний діяч Михайло Вербицький — мешкав на цих теренах і похований неподалік Перемишля.

Інші дослідники, науковці також розповіли українцям про окремі напрямки, що охоплюються взаємним співробітництвом.

А взагалі, під час тренінгів, лекцій та різного роду зустрічей із фахівцями спеціалізованих напрямків, відбулося шість тематичних дискусійних блоків: літературний, етнологічний, соціологічний, історичний, політичний та мистецький.

Але не лише загальний семінар обмежувався лекціями чи то дискусіями. Представники з України наочно побачили багато історичних об`єктів міста-музею Перемишль та навколишніх територій, відвідали замки, фортеці, а також мали змогу побувати у місцях, де колись проживали українці, котрі були депортовані зі своїх споконвічних земель на інші території Польщі — так звана операція «Вісла». Це був складний дійсно період. І все це було в нашій спільній історії. Але зациклюватися на цьому не варто — треба рухатися далі і шукати зв’язки для спільного взаєморозуміння.

І добре, що поляки та українці єдині в головному: не дивлячись на окремі протиріччя в історичних вимірах, дружбу між Польщею та Україною необхідно обов’язково зміцнювати. А подібне спілкування між поляками та українцями, яке відбулося нещодавно — одне із форм порозуміння, що веде до компромісів, консенсусу, поваги до суверенітету та національних звичаїв, а відтак обопільного бажання жити в мирі та злагоді.

Як повідомила координатор проведених заходів доктор Малгожата Кузьбіда, за підсумками реалізації проекту буде створено платформу для появи Східноєвропейського діалогового центру в прикордонному з Україною Перемишлі. Мета подальшого проекту — підтримка діяльності, контактів та обмін інформацією стосовно подальших добросусідських відносин Польщі з її східними партнерами, і насамперед з Україною та Білоруссю.

Чернігівська та тернопільська делегації побули і в українському Народному домі Перемишля, де зустрілися з активістами української громади міста й повіту.

Останній день проекту відбувся у Львові. Саме тут учасники заходів відвідали місто, а тема, хоч і була доволі рідкісною — «Латинські написи на історичних об’єктах Львова», вписувалася в загальну тематику польсько-українського семінару.

Заключним акордом спільних заходів став гала-вечір, на якому всі учасники конференції «Відоме і невідоме» підтвердили свою участь, отримавши відповідні сертифікати.

Ну, і як годиться, поляки та українці продемонстрували палке бажання до зміцнення подальшої співпраці і довели, що серйозних розбіжностей у міждержавних стосунках просто не існує, на радість двом державам, і на біду — для спільного ворога.