Антін Владиславович Крушельницький народився 4 серпня 1878 року — український письменник, літературознавець, педагог.
Народився у повітовому містечку Ланцут (Польща). Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Викладав у гімназіях Львова, Відня, Коломиї, Рогатина, Бережан. Міністр освіти УНР у 1919-му.
Був знайомий з Іваном Франком, входив до Русько-Української радикальної партії.
Після падіння УНР емігрував до Відня. В 1928-му повернувся до Львова, видавав журнал «Нові шляхи» (1929—1932).
На запрошення уряду УРСР влітку 1934-го разом із родиною переїхав до Харкова. Там і був заарештований за півроку за сфабрикованими звинуваченнями як один із керівників центру ОУН в Україні.
Розстріляний 3 листопада 1937-го в урочищі Сандармох (Карелія).
Його синів Івана й Тараса страчено ще в грудні 1934-го. Дочка Володимира, сини Богдан і Остап також розстріляні в 1937-му. Родина Крушельницьких, знищена радянським режимом, стала одним із символів «Розстріляного Відродження».
В 1941-му в НКВС спалили рукопис твору Антіна Крушельницького «Батьківщина», написаного в ув’язненні (13 зошитів). Літературна спадщина Крушельницького та й саме його ім’я на довгі роки були вилучені з української культури.
Підготував Сергій Горобець,
Український інститут національної пам`яті, спеціально для видання Суспільний корсепондент
На першому фото esu.com.ua: Антін Владиславович Крушельницький (1878—1937)
