На годиннику ще немає й шостої ранку. Спокійний сон майора Юрія Голубовича перериває дзвінок оперативного чергового: «Пожежа! Горять 20 гектарів лісу! ДСНС не справляється! Збір за півгодини в частині! Ви — старший групи із 34 осіб!»
Таке завдання — нетипове для вертолітників, адже спеціального підрозділу в частині немає. Та й востаннє військових льотчиків підключали до гасіння серйозної пожежі аж п’ять років тому.
Через посуху і сильний вітер полум’я швидко перекидалося, дерева падали, іскри летіли, ситуація постійно ускладнювалася. До порятунку величезної ділянки лісу військові льотчики підійшли комплексно, задіявши як наземні, так і повітряні сили.
Тим часом учасники «наземного ешелону», подолавши автобусом 70 кілометрів від частини, взялися за лопати і почали активно засипати полум’я піском та землею.
— От розповідаю, і здається, що все просто, насправді ж завдання було дійсно небезпечним і виснажливим, — ділиться своїми враженнями Юрій Голубович. — Коли ми приїхали, то відразу ж приступили до роботи, адже масштаб пожежі був чималий. Разом з ДСНСниками нам вдалося зупинити розповсюдження вогню. Та, чесно кажучи, допомогла ще й погода, адже за кілька годин пішов дощ. Якби не це, довелося б ще не одну годину гасити вогонь.
І хоч остаточно ліквідувати пожежу вдалося лише з початком дощу, хто знає, як би встигло розповзтися полум’я, коли б не допомога армійців… Одразу з «поля бою» чоловіки поїхали на службу — роботи і там багато, часу на перепочинок немає.
Анастасія ОЛЕХНОВИЧ
