У 1919 р. заочно засуджений ЧК до розстрілу, а 1940 р. страчений у Києві

10 травня 1940 року загинув Яків Михайлович Водяний, полковник Вільного козацтва, повстанський отаман.

Народився 20 жовтня 1886-го в місті Сміла на Черкащині. За фахом учитель.

У 1905-му вступив у партію соціалістів-революціонерів. Готував повстання на Чигиринщині, входив до есерівської організації «Українська народна оборона», очолював її бойову дружину в Києві. Тричі заарештовувався царським урядом.

У 1911-му емігрував до Японії, пізніше мешкав в Австралії – прийняв її громадянство і працював на меблевій фабриці, організував власну торговельну фірму.

В 1917-му повернувся в Україну. Один із організаторів Вільного козацтва, черкаський полковий отаман. Воював із більшовиками, виступав проти радянської окупації України. Однією з найбільш яскравих операцій Вільного козацтва став бій проти 8-ої російської армії в районі станції Бобринської (1918). Запеклі сутички тривали весь день, але нічною атакою козаки розбили ворога і спричинили його панічну втечу, ледь не полонивши командарма Муравйова.

У 1919-му заочно засуджений ЧК до розстрілу .

Один із повстанських отаманів Холодного Яру. Продовжував боротьбу до 1922-го, коли нелегально емігрував до Польщі. Автор драм «Холодний Яр», «Право сваволі», оповідань і мемуарів. Працював у страхових товариствах і кооперації. Налагодив відносини з українською еміграцією, деякий час перебував у відділі розвідки Армії УНР (1927—1930) – формував підпільну мережу в окупованій росіянами Україні, поширював заборонену літературу.

Заарештований НКВД 27 вересня 1939-го після окупації Західної України Радянським Союзом. Незабаром засуджений до розстрілу, страчений у Києві 10 травня 1940-го. Можливо, був похований у Биківні.