Днями в австрійському місті Інсбрук силами невеликої місцевої громади українців було відновлено й фактично врятовано від знищення могилу міністра земельних справ УНР Миколи Ковалевського.
В іншому випадку це історичне поховання могла спіткати доля могили Олександра Олеся в Празі, адже ще кілька років тому його називали одним із найбільш проблемних з-поміж поховань видатних українців у світі: зв’язок із родиною Ковалевських втратився, за похованням ніхто не доглядав.
«Майже десять років тому до мене вперше звернулися представники посольства України в Австрії з інформацією, що в Інсбруку похований відомий український політичний діяч часів УНР Микола Ковалевський», – розповів ZAXID.NET о. Володимир Волошин, душпастир для католиків візантійського обряду Інсбруцької єпархії, котрий не лише керував процесом, але й власними руками впорядковував поховання.
«Оскільки в Австрії земля під поховання надається в оренду (як правило, на 10 років), необхідно було постійно продовжувати договір оренди земельної ділянки, де похований Микола Ковалевський», – розповів він.
Щодо могили Ковалевського, то у 2008 році посол України в Австрії Євген Чорнобривко з власних коштів оплатив оренду, вартість якої на 10 років складає €431,20. Таким чином договір оренди місця поховання Миколи Ковалевського продовжили до 2018 р.
Тепер посольство України в Австрії в особі першого секретаря Володимира Дідуха знову звернулося до о. Волошина з проханням заопікуватися похованням.
Наразі українська громада за активної участі студентів-богословів з України, котрі традиційно навчаються в Інсбруку, власними силами потурбувалася про тимчасовий хрест та оформлення могили. За словами В.Дідуха, посольство вже подало в Київ запит на кошти для продовження оренди та надгробний пам’ятник.
Микола Ковалевський (03.09.1892, хутір Іванівка Сосницького повіту Чернігівської губернії, за ін. даними – с. Крупи Люблінського воєводства, нині Польща – 18.08.1957, м. Іннсбрук, Австрія) – український політичний і державний діяч, економіст, публіцист. Діяльний учасник партії українських есерів (УПСР) та з 1917 р. – її голова. Також голова ЦК Української селянської спілки. Очолював редколегію газети «Народна воля» – спільного органу Української селянської спілки і УПСР. Під час роботи Всеукраїнського національного конгресу 1917 обраний членом Української Центральної Ради від Полтавської губернії, згодом — членом Малої ради Української Центральної Ради. У травні 1917 брав участь у переговорах делегації УЦР із Тимчасовим урядом у Петрограді. За Директорії УНР – міністр земельних справ в урядах С. Остапенка, Б. Мартоса, І. Мазепи.
Від 1920 року Микола Ковалевський мешкав на еміграції, спершу у Відні, де очолював одну з груп УПСР, потім у Варшаві, де співпрацював з часописами «Літературно-науковий вістник» (Львів), «Biuletyn Polsko-Ukrainski», двомісячником «Sprawy Narodowosciowe», квартальником «Wschod», Інститутом дослідження національних справ у Варшаві.
У роки Другої світової війни опинився в Румунії, був співредактором журналу «Наше життя» (Бухарест; 1940—42). Після війни жив у Австрії, де з 1950 року був редактором агентства «Express-Pressedienst» (Інсбрук), головою Українського допомогового комітету в Австрії.
Брав участь у підготовці «Енциклопедії українознавства», співпрацював з Інститутом вивчення СРСР у Мюнхені (Німеччина). Помер у австрійському місті Інсбрук. Похований на Східному цвинтарі.
Джерело. Фото: Володимир Волошин
На першому фото: Поховання Миколи Ковалевського називали одним із найпроблемніших з-поміж поховань видатних українців у світі.
Микола Ковалевський вчився у Чернігівській гімназії