Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Проте деякі роботодавці ігнорують зазначені конституційні норми і змушують робітників працювати без оформлення трудових відносин, видають працівникам зарплату готівкою «у конвертах». У цьому випадку йдеться про «тіньові» заробітки, з яких не утримуються податки та не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду.
Працівник, який погоджується на таке працевлаштування, виявляється повністю беззахисним перед роботодавцем. Усна домовленість жодним чином не фіксується юридично, роботодавець сплачує стільки, скільки вважає за потрібне і доти, поки вважає за потрібне. Працівник не має доказів на підтвердження дійсного розміру своєї заробітної плати та трудового стажу.
Згода отримувати зарплату «у конвертах» позбавляє соціального захисту. Адже пенсію у майбутньому нараховується тільки з офіційної заробітної плати.
1 січня 2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, внесено зміни до статті 265 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), якою передбачено відповідальність за порушення законодавства про працю.
Отже, з 1 січня 2017 року юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
* фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (96 000 грн.), встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
* порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (9 600 грн.), встановленої законом на момент виявлення порушення;
* недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (32 000 грн.), встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
* недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу », «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію », — у десятикратному
розмірі мінімальної заробітної плати (32 000 грн.), встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
* недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (9600 грн.), встановленої законом на момент виявлення порушення.
* недопущення до перевірки з питань допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків, розмір штрафу складе 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (320 000 гривень).
* порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – сьомим частини другої статті 265 КЗпП України, загрожує роботодавцям штрафом у розмірі 3200 гривень.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою статті 265 КЗпП України, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Передбачені частиною другою статті 265 КЗпП України фінансові санкції накладаються територіальними управліннями Державної служби України з питань праці, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Штрафи можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.
Роботодавцям слід пам’ятати, що сплата штрафу не звільняє від обов’язку усунути порушення законодавства про працю.
Для реалізації своїх трудових прав та забезпечення належного рівня свого майбутнього Ви повинні вимагати від роботодавця легального оформлення трудових відносин через укладання трудового договору, а також регламентацію трудових відносин відповідно до чинного трудового законодавства. У разі відмови роботодавця, кожен громадянин має право звернутися до компетентних державних органів за захистом своїх конституційних прав, а також до суду.
Олександр Гаан — заступник начальника відділу «Ріпкинське бюро правової допомоги» Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
