Питання конфлікту інтересів, як в державному так і в приватному секторах, є надзвичайно важливим у розрізі антикорупційної політики багатьох країн світу, і зазвичай є їх окремим об'єктом.
В Україні при НАЗК створено окремий Департамент, основним завданням якого є забезпечення реалізації повноважень Національного агентства щодо моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції.
Закону України «Про запобігання корупції», яким чітко регулюється питання конфлікту інтересів, набув чинності з 2015 року. Наочно, чернігівці часто можуть спостерігати, як депутати на початку засідань міської ради оголошують стосовно конфлікту інтересів з того чи іншого питання.
Конфлікти інтересів у Чернігівській міській раді
Конфлікт інтересів є однією із великих проблем у державній службі і органах місцевого самоврядування. Найчастіше конфлікт інтересів проявляється при розподілі посад, виділенні земельних ділянок, наданні преференції бізнесу тощо. Це в свою чергу підриває довіру громади до влади, та стає потенційним джерелом для корупційних дій.
Відповідно до інформації, наданої Чернігівською міською радою, під час пленарних засідань ради було оголошено про 42 питання стосовно яких у депутатів, або міського голови був конфлікт інтересів. Тобто, в середньому це стосується 2-3 питань за сесію. Переважна більшість питань – земельні. Хоча є і винятки, які стосуються підтримки громадських організацій і підприємництва.
Безперечним лідером по кількості питань щодо яких є конфлікт інтересів став міський голова Владислав Атрошенко. На його рахунку їх одразу 9. Всі вони земельні, окрім питання оплати праці міському голові.
Слідом за міським головою у даному рейтингу розташувалась депутатка від «Радикальної партії» Наталія Осіковська, на її рахунку 5 питань з конфліктом інтересів, всі вони земельні.
Третє місце розділили представник БПП Андрій Дериземля та перевізник від «Нашого краю» Сергій Вакуленко, про конфлікт інтересів вони оголошували по 4 рази. У випадку Дериземлі всі питання стосувались «Програми підтримки громадських організацій», до якої включена Чернігівська філія української асоціації інвалідів АТО, котру очолює депутат.
У Сергія Вакуленка три питання стосувались земельних рішень та одне Програми компенсації пільгових перевезень. У голосуванні за Програму компенсації пільгових перевезень не брав участь і колега Вакуленка – Володимир Козир. Крім того, «на рахунку» Козира ще одне земельне питання.
Стосовно трьох питань був конфлікт інтересів у депутата від «Нашого краю» Максима Черненка. По два голосування через конфлікт інтересів пропустили: колишній міський голова Олександр Соколов, представник «Батьківщини» Віктор Акименко, «Самопомочі» – Олександр Тимошенко, та Павло Вовк від «Опозиційного блоку».
По одному голосуванню в свій «актив» записують представники «Нашого краю» Ігор Желдак та Богдан Ткаченко. Ірина Березинець через конфлікт інтересів не брала участь у голосуванні за Програму підтримки малого і середнього бізнесу.
Конфлікт інтересів – не злочин
У той же час, не можна не зауважити, що сама по собі наявність конфлікту інтересів ні в якому разі не є злочином. А публічне оголошення і не участь у прийнятті того чи іншого рішення – найбільш дієвий та простий механізм запобігання конфлікту інтересів.
Практика публічного оголошення про конфлікт інтересів є загальноприйнятою у Європі. Вона існує у Франції, Великобританії, Німеччині, Іспанії, Італії, Польщі, та ще ряді країн.
Відповідно до методичних рекомендацій з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, результативна політика запобігання конфліктам інтересів не може полягати виключно в забороні службовим особам мати будь-які приватні інтереси, адже очевидно, що цей підхід навряд чи можна реалізувати. Безпосереднє завдання полягає в підтриманні доброчесності та об'єктивності офіційних політичних і адміністративних рішень і системи державного управління в цілому.
Забули попередити
Втім, непоодинокі випадки коли обранці та чиновники забувають навіть повідомити про наявний в них конфлікт інтересів.
За нинішню каденцію Чернігівської міської ради у судовому порядку було розглянуто дві подібні справи. Фігурантами стали депутат міської ради Андрій Дериземля, та на той час заступник міського голови Олександр Кириченко.
Андрій Дериземля під час голосування за прийняття рішення «Про затвердження програми підтримки громадських організацій міста Чернігова на 2016 рік у новій редакції», яка передбачає фінансування громадських організацій за рахунок коштів міського бюджету, проголосував за виділення 28600 гривень організації, головою якої є він сам. Втім, пізніше Деснянський районний суд міста Чернігова провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності Андрія Дериземлі вирішив закрити, не побачивши в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не так пощастило з рішенням Феміди Олександру Кириченку. Під час засідання виконавчого комітету Чернігівської міської ради, членом якого був Олександр Кириченко розглядалося питання стосовно прийняття рішення «Про тимчасове розміщення зовнішньої реклами» в частині «Продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами строком на один рік приватному нотаріусу Кириченко Тетяні Володимирівні на наземну рекламну конструкцію, розміром 3,5 м х 1,8 м, за адресою – вул. Шевченка, 108», яка є його дружиною.
Деснянський районний суд міста Чернігова постановив притягнути Кириченка до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень та стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 320 гривень.
Потенційний чи реальний
Також, слід прийняти до уваги, що Закон України «Про запобігання корупції» виділяє два види конфлікту інтересів:
* Потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень
* Реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень
Водночас приватний інтерес — будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Юрист Анатолій Пашинський різницю у поняттях тлумачить наступним чином: «Наприклад, рішенням міської ради було створено тимчасову контрольну комісію з питань перевірки законності видачі дозволів на розміщення реклами в центрі міста. У випадку, якщо під час роботи даної комісії член сім’ї одного з депутатів, що входить до складу комісії, став одним з співвласників місцевого рекламного агентства, то у зазначеного депутата виникне потенційний конфлікт інтересів. У разі ж настання певної події (наприклад, початку перевірки законності видачі дозволів саме цьому рекламному агентству) зазначений інтерес «актуалізується», і потенційний конфлікт інтересів перетворюється на реальний».
Європейські практики
У багатьох країнах світу на рівні конституції або спеціальних законів закріплено механізми, спрямовані на запобігання виникненню конфлікту інтересів. Наприклад, у деяких європейських державах ухвалено спеціальні закони про конфлікт інтересів. Серед таких країн – Сербія (Закон про конфлікт інтересів), Чехія (Закон про конфлікт інтересів), Хорватія (Закон про запобігання конфлікту інтересів під час здійснення публічно-владних повноважень), Латвія (Закон про запобігання конфлікту інтересів у діяльності посадових осіб), Литва (Закон про публічні та приватні інтереси у публічній службі).
У деяких країнах проблема конфлікту інтересів врегульовується законом про державну службу, зокрема у Польщі (Закон про обмеження участі у підприємницькій діяльності осіб, що виконують публічні функції та Закон про публічну службу), Австрії та Греції (Кодекс публічної служби), Ісландії (Закон про публічну адміністрацію).
Українське антикорупційне законодавство, як і новостворені антикорупційні органи наразі знаходяться в стані апробації. Втім, вже зараз можна говорити, що відбуваються суттєві зміни. Зокрема, кількість оголошених конфліктів інтересів, а також наявність перших судових практик показаних на прикладі Чернігівської міської ради, говорить про збільшення рівня прозорості і підзвітності представників органів місцевого самоврядування.
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ЧОЦ «Ініціатива» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
Андрій Кужель
