Пригадав оце приклад з життя, який вже став класичним серед нас, споживачів, стосовно показовості у шкідливості продуктів харчування. Ну, як же, хіба не пам’ятаєте вже? Тож нагадаю.
Жіночка прийшла до свого сусіда, аби той продав їй кілограм-два свіжини. А господар у відповідь: «Ось скоро буду для себе колоти, то й приходь тоді – продам. А зараз оте м’ясо тільки на продаж, бо кормив кабанчика кормами з хімією».
Це я до того, що нас, людей, якась сила збирається викурити з цієї планети через… хімію.
Днями я купив копчених «мисливських» сосисок. Але вони ну ніяк «не хотіли» обчищатися. Тож вирішив прямо зі шкуркою пару хвилин відварити, щоб мікроби на шкірці вбити. І що ви думаєте? Через півхвилини вода набула абсолютно зеленого кольору, а ще через хвилину вона стала такою, як ото в річці, навколо якої дерева ростуть, і вода в якій застоялася – така зеленюща. Навіть уявити не можна, з чого ота «ковбаса» зроблена.
Якось дивився (о, жахіття!) телепрограму «Гроші». Біля села Радулька, що неподалік від самого Чорнобиля, масово вирубують ліси, а потім той ліс відправляють на спецкомбінат, звідкіля вже оброблена деревина потрапляє на різні дрібні підприємства, де з того небезпечного матеріалу продають в магазини (та й самі відпускають) двері, рами, крісла, ліжка… А ще яскравіше виділяється картинка реалістичного нашого з вами життя, коли журналісти провели своє незалежне розслідування і виявили, що в будівельних супермаркетах продаються виготовлені з чорнобильських лісів усілякі меблі, але із зазначенням: «Виготовлено з карпатської ялини», «Матеріали х карпатської сосни». І коштує така «безпечна» сировина 1 тисяча гривень за кубометр.
А ви думаєте, що з показом по телебаченню припинилась вирубка того «страшного» лісу? Та де там? Кум мій працює на одній такій заготівельній базі, так розповідав, що пилять так, що аж щіпки летять. І коли існує такий посилений і жорсткий контроль при в’їзді у чорнобильську зону, то що – для того, аби убезпечити людей від радіації? Авжеж! Щоб не заважали стороннім особам займатися певним колам, які кришуються сильними світу цього, вирубкою лісу, розрізанням металобрухту, якого ще повно в «зоні», ловлею риби, яку потім продають для «потреб населення».
І нікому нема до того діла. Життя йде у відповідності неписаних законів…
Станіслав Твердий., колишній технолог молочного підприємства, м.Чернігів
