8 лютого 1894 р. в Чернігові народився Аркадій Валійський, генерал-хорунжий Армії УНР.
Закінчив чернігівську гімназію. На фронтах Першої світової війни отримав офіцерський чин поручника.
В 1917-му перейшов із своїм підрозділом на бік УНР. Відзначився в боях із більшовиками – під Житомиром, у складі Волинської групи Армії УНР. На чолі курсантського куреня брав участь у радянсько-польській війні 1920—1921 років.
Після поразки Визвольних змагань був інтернований до Польші. Пішов на контрактну службу у Військо Польське, дослужився до звання майора польської армії.
У вересні 1939-го в складі частин Війська Польського обороняв Варшаву від німців, пораненим потрапив у полон. Після звільнення співпрацював з Головним отаманом Армії УНР Андрієм Лівицьким і військовим міністром Володимиром Сальським. З березня 1945-го – керівник штабу Української Національної армії Павла Шандрука.
У 1951-му емігрував до США. Опікувався ветеранськими організаціями у Військовому міністерстві УНР в екзилі.
Помер 16 вересня 1976-го в Нью-Йорку (США), похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам`яті
