Скарги на якість питної води в багатоквартирних будинках Чернігова щотижня надходять до диспетчерської служби КП «Чернігівводоканал». Але, на жаль, у переважній більшості випадків вторинне забруднення води відбувається не з вини підприємства, яке визначене постачальником послуги в Чернігові. Спробуємо розібратись в проблемі та знайти відповідь на найпоширеніше запитання від громадян: Чи можна покращити якість води в місті?
Якість води – під контролем
За своїми характеристиками питна вода в Чернігові майже ідеальна. До того ж вона не обробляється жодними реагентами і тому корисна для людини. Питна вода має відповідати встановленим нормативам і ці нормативи контролюються щоденно. Відповідно до норм законодавства КП «Чернігівводоканал» інформує споживачів, розміщуючи показники якості питної води на офіційному сайті підприємства. Ця інформація доступна кожному споживачеві і відповідає дійсності.
Чому в воді з’являється «іржа»?
Вода до кранів чернігівців поступає з п’яти водозаборів, але на трьох з них такий параметр, як залізо загальне, перебуває на межі допустимих 0,2 мг/дм3. Так, концентрація заліза на рівні 0,2 мг/дм3 фіксується на водозаборі №1 «Ялівщина», водозаборі №2 «Подусівка» та водозаборі №4 «Полуботки». Тільки за рахунок змішування води з двох горизонтів на цих водозаборах вдається отримати воду майже ідеальної якості. Адже артезіанські свердловини бучакського горизонту (глибиною 100-120м) мають понаднормову концентрацію заліза. І тільки змішування з водою нижньокрейдяного горизонту (глибино. 680-760м) доводить показники води до норми. Використовувати ж воду лише нижньокрейдяного горизонту теж неможливо через надлишок у ній інших компонентів, перевищення яких у питній воді також суворо контролюються. Але головне – собівартість видобутку такої води дуже висока і таке суттєве зростання тарифів населення просто не потягне.
У підземних водах залізо, зазвичай, розчинене в двухвалентній формі, причому вода при цьому буває абсолютно прозорою. При підйомі на поверхню та контакті з повітрям, вода стає опалово-каламутною – при впливі окиснювачів залізо переходить у трьохвалентний стан. З води виділятися буруватий осад, який, зазвичай і осідає в трубах.
Висновки: Оскільки останнім часом споживання води населенням зменшується, а діаметр труб залишився тим самим, час контакту води з повітрям збільшився і це означає, що кількість осаду («іржі») у водопровідних трубах буде тільки зростати.
Чи можна прибрати «іржу» з труб?
Це питання давно хвилює підприємства, які займаються водопостачанням. І в цьому напрямку вже є певні напрацювання. Найпоширеніший принцип очищення води від заліза – окислення води (киснем повітря або аерацією, хлором, перманганатом калію, перекисом водню, озоном) з подальшим осадженням (з коагуляцією або без неї) і фільтрацією. Традиційний метод застосовується вже багато десятиліть. Але реакція окислення заліза вимагає досить тривалого часу, а використання для окислення тільки повітря потребує великих резервуарів, в яких можна забезпечити потрібний час контакту.
На сьогодні в Чернігові функціонує лише одна станція знезалізнення на водозаборі №5 «Хімволокно». Наразі КП «Чернігівводоканал» вивчає питання будівництва аналогічної станції на водозаборі №2 «Подусівка». І головне питання проекту – пошук інвестицій.
Зазначимо, що останнім часом багато компаній переходить на більш дешеву, хімічну обробку води. Мабуть багато хто з містян пам’ятає історію з «SeaQuest» – хімічною сполукою, яку намагалися добавити у чернігівську воду.
Підготував Ігор ГРИЩЕНКО