Лідер «радикалів» запропонував назву: «Українська Народна Республіка»

6 жовтня 1876 року в селі Пальчики на Київщині народився Сергій Олександрович Єфремов, вчений, літературознавець, політичний та державний діяч, публіцист. 

Один із творців Української радикальної партії (1904). Активно займався політичною діяльністю. Неодноразово арештовувався російською владою за виступи на захист української національної культури.

У 1917—1918 роках заступник голови Центральної Ради, Генеральний секретар  міжнаціональних справ в уряді УНР. Вважається, що саме він запропонував назву «Українська Народна Республіка». Очолював Українську партію соціалістів-федералістів.

Після взяття Києва більшовицькими ордами Муравйова, пророче написав: «Нема жодного сумніву, ще трохи – небагато мине часу, як ці люди зруйнують усе, що тільки підлягає руйнації, і тоді одійдуть, звідки й винирнули – тобто в належну їм безвість. Тільки поправляти, що вони напсували і ще напсують, буде надзвичайно важко…».

Тоді ж написав знаменитого відкритого листа Юрію Коцюбинському: «Пане Коцюбинський! Серед імен, власники яких нахвалялись обернути Київ, – це серце України й красу землі нашої, – в руїну, зробити з його купу гною й грузу і почасти нахвалки свої справдили, – одне ім’я спиняє на собі увагу, від одного найбільшим жахом віє. Це ваше, пане Коцюбинський, ім’я. Морально нам байдуже, що робили з Києвом ваші товариші. Але не однаково нам, що серце України в залізних лещатах здушила людина, яка носить прізвище – Коцюбинський… Та ви не тільки покриваєте злочинства – ви робите нові». Тому «я не заздрю вашій силі й не проміняю її на мою несилу».

Емігрував в 1920-му, але після загальної амністії невдовзі повернувся для інтенсивної наукової роботи. До 1928-го, коли почалася травля, – віце-президент і голова Управи Української академії наук, очолював низку наукових товариств.

Завжди залишався непримиренним противником більшовицького режиму. «Нещасне покоління росте, загиджене, запльоване фарисейською рукою тупоголових дурнів та розгнузданих садистів. Страшна майбутність!» – занотував Сергій Єфремов у щоденнику. І в іншому місці: «Підлішого часу не було і не буде, що ж, залишається пити отруєний келих до дна».

Заарештований у 1929-му за фальшивими звинуваченнями в керівництві Спілкою Визволення України.

Помер 10 березня 1939-го в одному з таборів ГУЛАГу. Точні обставини смерті і місце поховання невідомі. 

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті

 На фото: Сергій Олександрович Єфремов (1876—1939). Фото: www.lukrainka.name

Ще цікаві повідомлення

Не бажаєте прокоментувати?