Обабіч старого шляху на північному виїзді з Сосниці лежать рештки підбитого російського танка – коробка, мотор, траки і башта. Коваль-віртуоз із Сосниці Віталій Онищенко мріє зробити з колись грізної трофейної зброї пам’ятник незламності українського духу, скрутивши дуло танка у вузол.
«Нехай окупанти бачать, що ми робимо з їхньою технікою, – каже коваль. – Було б непогано поставити цей пам’ятник на в’їзді до Сосниці», – міркує Віталій Онищенко. Але вузол для дула російського танка поки що залишається гордієвим – мрією майстра, яка потребує узгодження з місцевою владою. Зараз у роботі знаного коваля є не менш цікаві проекти – також із наголосом на автентичність.
«Я б хотів відрізати дуло і скрутити його у вузол»
73-річний коваль-віртуоз із Сосниці давно придивляється до відірваної башти російського танка. На північній околиці Сосниці, яку в народі звуть Патаманкою, зупинялись окупанти. Мабуть, рухались за старими картами й стали заледве не під самим берегом Убеді. Місцина тут волога, тож танк застряг у болоті, росіяни його поспіхом покинули, а місцеві підірвали, щоб від гріха якнайдалі. Так і лежить тут четвертий рік. Віталій Онищенко вирішив використати грізну зброю в інформаційно-ідеологічній війні.
«Я б хотів відрізати дуло і скрутити його у вузол, – ділиться бажаним Віталій Іванович. – Цей пам’ятник можна було б поставити у Сосниці, і виглядав би він досить символічно – як нагадування всім про те, що ми робимо з ворогами».
Однак є проблема. Щоб почати роботи, потрібно брати дозвіл у місцевої влади, та й все-таки існує заборона розбирати без дозволу військових трофейну техніку. Тож бюрократичні перепони поки що заважають ковалю втілити задумку в життя. А поки що працює над іншими проектами – як для рідної Сосниці, так і для приватних замовників.
Не забуває залізних справ майстер і про власне обійстя. Он, нещодавно викував прекрасні ворота з золотими левами, змайстрував поштову скриньку з вилитим голубом. Така краса, наче з картини намальована!
«Був дерев’яним чоловіком, а став залізним»
А й справді – всяку роботу Віталій Онищенко починає з проекту, який малює власноруч. Тож не дивно, що в обійсті коваля вистачає картин, написаних майстром.
Запитую: «Де вчились малювати?»
— Малювати навчився самостійно. Планував по закінченню школи вступити в художній інститут, але не прийняли документи. А зараз знайомі художники кажуть: «Добре, що не прийняли й не зіпсували талант». Писав би там «слава КПСС», а чого ще там вони могли мене навчить?».
У Сосниці коваля називають «залізною людиною».
«Раніше я був дерев’яним чоловіком, а зараз став залізним, – посміхається він. – Починав я з дерева, а вже потім перейшов на метал», – пояснює Віталій Іванович.
– Звідки у Вас такі таланти? – не стримуюсь запитати.
– У моєму роду всі були майстровиті: обидва діди були заможними, в одного діда був цукровий завод, доки комуністи не прийшли й не забрали. Другого діда також загнали на той світ…
Надзвичайно пишається Віталій Онищенко своїми доньками – їх у нього аж три: Оксана, Галина та Людмила, – усіх вивчив і всі досягли успіхів у житті. Та особлива гордість – онук, його талант – в танцях.
«Якось їхав через круг, спинив свою «Ладу». Щоб щастило, я ведмедю яєчка погладив»
Сосницький коваль – чоловік із гумором, любить жарти з пікантною родзинкою і намагається втілити цей гумор у своїх роботах – не під замовлення, а для душі.
«Дружина попросила вивіску в магазин «Все для жінок». Я зробив ескіз, але щось він їй не зайшов, – посміхається Віталій Онищенко. – Боїться таке вішати. Каже, люди не сприймуть».
На ескізі художник зобразив жіночі ноги на підборах, по яких сповзають трусики, а знизу напис «Все для жінок» – претензійно і дохідливо, але не судилося.
А його ведмідь з яйцями на кругу вже став місцевою легендою й навіть обріс оповідками: «Якось їхав через круг, спинив свою «Ладу». Щоб щастило, я ведмедю яєчка погладив».
«Скільки я за того ведмедя наслухався, – бідкається майстер. – Казали, що я статки на ньому заробив, а я навіть вартість металу не відбив. Три тонни металу на нього пішло, ціле літо робив, вставав о шостій ранку, на відпочинок не їздив, а взяв всього 60 тисяч гривень.
Ворота собі зробив, а вже балакають, скільки я грошей «відмив». Ну, такі вже в нас люди. Хоча гроші я заробляю у приватних замовників, які є багатими людьми, а для Сосниці я стараюсь в мінус собі, але хочу щоб було красиво і на пам'ять».
У блокноті у відомого коваля записано одна тисяча тридцять два замовлення, які вже виконано. Серед замовників Віталія Онищенка – заможні та відомі люди. Зокрема, колишній ректор міліцейської академії, відомі аграрії, серед яких – вже покійний Герой України Олександр Боровик з Коропщини. Зараз у майстерні в селі Загребелля коваль доробляє ворота місцевому землеробу.
А для рідної Сосниці намалював два ескізи, які планує втілити в життя – відлити погруддя Олександра Довженка для рідного музею та зробити автентичну таблицю з назвою селища на в’їзді в Сосницю. Вражає символізм цієї роботи, яка прикрашена старовинною в’яззю, а в основі висять кобза, вино та шабля.
«Хто до нас з добром, того ми зустрінемо з вином і піснею, а хто прийде з мечем – той від меча і загине», – пояснює «залізна людина».
Віталій Назаренко, фото автора
Головне фото: На вході до подвір’я зустрічають леви
