Одного похмурого листопадового дня мені пощастило побувати в Березівці та познайомитися ближче із чудовими місцевими жителями, які взяли на себе обов’язок виготовляти маскувальні сітки для наших захисників. Справді пощастило, бо, спілкуючись із такими людьми, душі додається світла і віри. Хто не хоче робить – шукає для цього причину, хто хоче робить – шукає можливість! Хто не знає цю істину?! Отож, ця розповідь про те, як волонтери із Березівки шукають можливість допомагати нашим захисникам.
Жителька Березівки Оксана Миколаївна Науменко за спеціальністю ветеринар. Коли не стало роботи в селі за фахом, не цуралася всякої. Понад два роки працювала у старостаті робітником із благоустрою. Староста Березівки Неля Білокур говорить, що справлялася жінка, хоча робота ця зовсім не жіноча. Доводилося рубати, косити. З початком повномасштабної війни багато що змінилося. У лютому 2022-го загарбники були майже у селі. Тоді у людей свідомих і розуміючих ситуацію вселилося відчуття обов’язку діяти, а не сидіти і очікувати та жити так, ніби у нас немає війни. Треба робити на місці хоч щось, аби допомагати захисникам. Бо, коли нелюдів не зупинити, не буде нічого, та ... і нас самих.
– На початку цього року ми з дівчатами спробували плести сітки. Всі ідеї і майстер-класи шукали в соцмережах, – розповідає Оксана, – спробували вручну різати спанбонд, потім раз попросили волонтера Олександра Зайкова допомогти порізати, бо знали, що вони вже мають для цього спеціальний верстат. Але ж відстань, зайнятість... І знову шукаємо ідеї в соцмережах. Їх реалізував мій чоловік Валентин із нашим кумом та односельцем Володимиром Паливодою. Дуже підтримує мене і син В’ячеслав, який працює в аграрному підприємстві. Виявляється, зробити цей верстат зовсім не складно – було б бажання. Зробили хлопці один, потім – другий. Тільки б ми працювали! Отож, коли хтось хоче теж виготовляти сітки, ми можемо один верстат подарувати! Ми не скупі! І були б раді, якби побільше було таких команд, як наша. Бо сіток треба і треба. Робимо на замовлення різного кольору: кому «пісок», кому «листок», кому «зеленку». Важко сказати, скільки штук їх виготовили за цей час. Словом, сотні... І нарізні напрямки! Було, що за чотири дні виготовляли по п’ять штук різної величини: 4×6, 7×9, зробили були навіть 9×27! Казали, що такого розміру сітку нереально сплести, але у нас вийшло, бо дуже хотіли!
Перший місяць, коли починали працювати, це лютий 2024-го, жінки з Березівки Оксана Науменко, Аліна Сенько, Ольга Якименко та Галина Матюшенко працювали чисто на ентузіазмі. Самі скинулися коштами на матеріал і спробували працювати. А вже із березня всі вони влаштувалися на роботу від Державної служби зайнятості згідно із програмою «Армія відновлення». Тобто, жінки працюють робочий день, отримують за роботу мінімальну зарплату. Щомісяця, отримавши зарплату, всі чотири добровільно вкладають у закупку матеріалів власних 1,5-2 тисячі, залежно від замовлення. І працюють!
По-різному, як все і всюди, сприймають їхню діяльність у рідному селі. Одні захоплюються і ладні чимось і собі допомогти, а інші кажуть: «Вони ж на роботі! Хай роблять!»
Ось і днями власники земельних паїв, які обробляють їх самотужки, а таких у Березівці, певно найбільше, ніж у будь-якому селі громади, кинули клич зробити внесок на закупівлю матеріалу на сітки. На жаль, відгукнулися не всі, розказує Оксана Миколаївна:
– Дехто зробив вигляд, що це їх не стосується, дехто каже, що бідний... На жаль. Та все ж більшість селян-аграріїв відгукнулися і зібрали немалу суму, за яку замовили два рулони спанбонду і рулон сітки. Наша команда щиро дякує за підтримку односельцям В. І. Науменку, В. Г. Науменку, О. М. Згонніку, А. М. Згонніку, М. В Черненку, І. В. Черненку, В. М. Коляді, М. В. Зарічному, В. М. Сеньку, С. В. Семенюку, К. М. Яременку, В. В. Паливоді, Н. А. Волошиній, М. В. Ярмошу, М. П. Горянському, В. В. Демченку. Ми всі сьогодні повинні розуміти, завдяки кому ми живемо у відносному спокої тут, в тилу. Не дай Боже фронту наблизитися, то можемо втратити всі і все. Отож, люди добрі, згуртовуймося і допомагаймо!
За роботою з плетіння сіток того дня застала тільки Оксану Науменко та Аліну Сенько (вони на фото). Сітка розтягнута на спеціальну рамку. Згори жінки починають, стаючи на стільчик, потім – на пеньочок, а внизу вже навшпиньки і на колінах. Роблять дуже швидко.
Показали мені і як працює саморобний верстат. Він прикріплений до столу. Не від електрики, механічний, але добре налагоджений. Ножі гострі. Оксана Миколаївна купила їх в магазині «Аврора», а чоловік знайшов застосування.
Для роботи на верстаті треба чотири людини. Тамара Іванівна Куленова та Лариса Олександрівна Демченко також працюють від Служби зайнятості по благоустрою. Та коли є необхідність, приходять допомогти біля сіток. Допомагає їм і односелець Борис Іванович Даценко (на фото).
Добрим словом згадують березівські «павучки» і свою землячку Ніну Олексіївну Дядченко, яка живе у Ромнах і має можливість на одному із швейних підприємств зібрати відходи із флісу. З таких відходів жінки плетуть захисникам теплі пояси для спин. Є і на них замовлення!
Ми розуміємо, що зараз збирати донати – справа дуже складна, – кажуть жінки. – Ми не маємо такої аудиторії, від якої б мали стабільну підтримку. Зібрали раз, двічі... Наші сусіди із Чернецького привозили концерт, був ярмарок. Дещо зібрали. Але сітки треба постійно, отож ми щомісяця складаємося. Так ми вирішили!
Як не захоплюватися такими людьми!
– Наша родина щиро вдячна цим неймовірним жінкам, – розповідає Маргарита Андрущенко з Талалаївки, сестра військовослужбовця Віталія Поповича. – Ми звернулися до них, і вони так швидко виконали замовлення. І так було кілька разів. Можливо, хтось думає, що сітки – це зайве, то він помиляється, або хоче помилятися. Сітки хлопцям у різну пору року дуже потрібні. Уклінно дякуємо!
У приміщенні, де працюють «павучки», вони перенесли свою рамку туди, де більше сонця. Бо дні тепер дуже короткі та похмурі, і не тільки у природі. Сонце дарують світу такі люди, які не тремтять над заробленою копійкою, а вкладають її у велику справу. Адже вірять – буде Перемога, і все у нас буде, ми все зможемо зробити і заробити, коли на рідній землі не залишиться і сліду загарбницького!
Олександра Гостра
До теми
Проєкт «Армія відновлення» був запроваджений урядом восени 2022 року на період військового стану з метою залучення людей, які тимчасово втратили роботу, до відбудови країни через виконання ними суспільно корисних робіт. Люди, які з різних причин залишились зараз без роботи, можуть долучитись до цієї «армії» через виконання суспільно корисних робіт з відбудови країни.
Види робіт визначаються від потреб регіону. Це можуть бути як роботи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил України, так і на забезпечення загальних потреб функціонування економіки та життєдіяльності населення.
Безробітні можуть бути залучені до виконання суспільно корисних робіт, які мають оборонний характер, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру. Це можуть бути як роботи, спрямовані на задоволення потреб ЗСУ, інших військових формувань та сил цивільного захисту, так і на забезпечення загальних потреб функціонування економіки та життєдіяльності населення.
Організатором робіт має бути військове командування спільно з обласною військовою адміністрацією самостійно або з залученням органів виконавчої влади.
Оплата за такі роботи здійснюється державою на рівні мінімальної зарплати.
У Талалаївській громаді до робіт по проєкту «Армія відновлення» залучалися де тимчасово, а де продовжують договір і на тривалий основі жителі сіл Юрківці, Березівка, Плугатар, Стара Талалаївка, Корінецьке, Поповичка, Липове.
