Кожен день боротьби з російською навалою приносить нові виклики, а разом з тим нові приклади неймовірної людської сили, єдності й підтримки. Сьогодні як ніколи важливо пам’ятати, що навіть найменша допомога має величезне значення для тих, хто зараз стоїть на захисті нашої країни.
Ось уже понад два роки на Ніжинщині успішно діє проект волонтерської організації «Кухарська зграя вовченят», яка готує сухі супи та каші для українських воїнів. За цей час невтомні трудівники-волонтери переробили понад 30 тонн овочів, з яких приготували понад мільйон порцій смачних обідів.
Засновниками благодійної організації «Зграя вовченят», яка допомагає нашим воїнам і заснувала проект з виготовлення сухих «пайків» «Кухарської зграї вовченят», стали Сергій Волков з дружиною Оленою, Наталія Забіла, Костянтин Смалій та Дмитро Тимошик. Саме ці відчайдухи організували у Ніжині цілий цех з виготовлення сухих супів і каш, які безкоштовно передають військовим.
«З Сергієм Волковим ми разом вчилися в коледжі в Ніжині, грали разом у студентській команді КВК, і ще з тих років товаришуємо, – розповідає одна зі співзасновниць волонтерської організації «Зграя вовченят» Наталія Забіла. – Ще з 2014 року ми почали допомагати хлопцям, але сильно цього не афішували. Адже кожен займався своєю справою. Я на той час була держслужбовцем, працювала в Київській МДА, а Сергій – топ-менеджер в одній відомій компанії. Ми гроші перераховували, допомагали фондам, напряму хлопцям допомагали.
Брали участь у акції «Олів’є для солдат». Це взагалі щось неймовірне, коли купа людей збирається, кришать ті 20 тонн олів’є, вкладають в нього душу, а потім везуть хлопцям на передову. І це не про олів’є як їжу – це про єдність, допомогу і підтримку одне одного. Кожного року ми їздимо напередодні Нового року на цю акцію. Кожного року говоримо, що то остання наша поїздка, бо ж наступний буде переможний. Та, на жаль, цього року знову ми запланували кришити новорічний олів’є…»
А з перших хвилин початку повномасштабного вторгнення росіян на нашу землю, Наталія разом зі своїм однодумцями взялися допомагати військовим.
«Коли почалася повномасштабка у 2022 році, ми просто відразу почали допомагати. Сергій запустив збір, щоб купити хлопцям одяг, біноклі, дальноміри. І тоді ще не було оформлено фонду у нас, – розповідає пані Наталія. – Влітку 2022 року ми почали возити нашим воїнам допомогу і брали сухі страви у «Кухарської сотні столиці». Ще у 2014 році започаткувалася «Кухарська сотня столиці», і, можна сказати, наша діяльність пішла від них. Адже «Кухарська сотня столиці» першими почала фасувати сухе і передавати військовим. Нашим хлопцям дуже зайшли ті сухі супи, і вони просили привозити їх побільше. І от саме тоді з’явилося питання: чого ми самі цього не робимо? Власне, так і виникла ідея організувати волонтерську групу у Ніжині, яка буде готувати та фасувати продукти для захисників. Тоді Костя Смалій, Дмитро Тимошик, Сергій та Олена Волкови і я вирішили, що ми закуповуємо обладнання і запускаємо весь цей процес у Ніжині. Чесно кажучи, я була проти. Я була готова сушити десь і передавати на Київ, щоб там фасували. А робити весь процес самим – ні. Я просто розуміла, який це колосальний труд. Неодноразово бачила, як дівчата з восьмої ранку до восьмої вечора просто стоять на ногах і фасують ті сухі супи.
Та вибору не було, ми вирішили робити. І так 13 вересня 2022 року відкрився проект «Кухарська зграя вовченят», а вже в грудні був зареєстрований Фонд “Зграя вовченят”».
«Кухарська зграя» запрацювала на повну
Наталію позаочі називають «Наталка на танку», і недарма, бо якщо вона має ціль, то йде вперед, попри перепони. І вона взялася за цей проект, який став досить успішним. Люди прийшли і почали допомагати.
«Було страшно починати. Насамперед я боялася, що люди не прийдуть, – згадує Наталія. – Адже це волонтерський проект, гроші ми нікому за роботу не платимо. Кожен приходить за покликом серця. І от вже з 2022 року в нас склався такий кістяк – я так можу їх назвати. Це до 20 людей, які постійно з нами. Дівчата приходять, коли в них є час. Хтось увечері після роботи, хтось працює позмінно, хтось приходить на вихідних. До нас приходить молодь. Після навчання до нас приходять діти зі шкіл разом з педагогами-організаторами. Це школа № 17, № 10, деякі класи школи № 1, доєдналася і школа № 9. До нас приходять із ніжинського міського ліцею. Є діти, які працюють вдома разом з батьками. Так, Олена Огієвська разом із сином Захаром сушать консервовану папаю вдома. Я дістала цю консервовану папаю, ми її зараз додаємо в молочну кашу. І от у мене її було 4,5 тонни, зараз лишилося 3. Уже 1,5 тонни вони самі нарізали і висушили. Також є багатодітна сім’я Ковшут, і всі вони нам чистять моркву. От я їм привожу 8-10 сіток моркви на вихідні, і вони на понеділок мені відають вже чищену. Є люди – я не можу, на жаль, назвати імена, – які на роботі в перервах чистять моркву і буряк. Є дві сім’ї – Біленко та Салівон, – які чистять нам постійно цибулю. Ну це ж не кіло-два. Це стабільно по 10 і більше мішків. А потім у п’ятницю в нас цибулевий день. І всі збираються і нарізають ту цибулю. Дуже допомагають працівниці Вертіївського дитячого садочка. Певний період часу дівчата з дозволу керівництва громади налагодили міні цех в самому садочку, поки той не працював».
Страви на різний смак
Асортимент у дівчат чималий: дев’ять видів супів, три види молочних каш і два індивідуальних «пакетики» з сухариками і з горішками.
«Перші супи і одну молочну кашу нам надали «Кухарська сотня столиці», – розповідає Наталія. – Всю іншу продукцію ми повністю розробили самі на основі вже цих готових супів. У нас розроблені навіть свої дизайнерські етикетки. Типографія поки нам безкоштовно друкує їх.
Перша партія молочних каш була розфасована саме 13 вересня 2022 року. Ми робимо все від початку до кінця самостійно: миємо, чистимо, подрібнюємо овочі, сушимо їх, а потім фасуємо. Проект виготовляє дев’ять видів супів та три види молочних каш. Ще в нас індивідуальні пакетики для військових – сухі перекуси. Адже саме супи і каші розраховані 1 пакетик на 10 порцій. Готуються вони дуже просто: закип’ятили воду, всипали вміст пакета, проварили 15 хвилин – і обід готовий. Деякі хлопці не кип’ятять, а просто заварюють кип’ятком, бо немає часу варити. Спершу ми всім розписували рецепт, як правильно готувати ті страви. Злилися на них, якщо вони робили щось не так, а потім перестали. Якщо їм подобається заварювати так, то нехай буде так».
Супи і каші у цих невтомних кухарів – на будь-який смак. Є навіть розсольник і капусняк.
«Молочні каші ми робимо з сухого молока, крупи і родзинок чи папаї, – розповідає Наталія. – До прикладу, каша «Котигорошко» з рисом, молоком та родзинками. Ми фасуємо сухе молоко і рис окремо, родзинки в пакетик окремо. Для всіх страв ми придумали різні назви. Є «Музикальний суп» – гороховий суп-пюре, є «Натальчин суп» – пшоняний. Є в нас «Ніжинський розсольник». Для нього ми сушимо солоні огірки. Ви б бачили, як ми їх тремо – це називається «мокре діло».
У нас є «Капустянка чорноморська». До речі, розробили цей рецепт самостійно на прохання хлопців. Один час їм дуже багато давали риби різної в томаті. І вони не знали, що робити з нею, бо так їсти вже набридло. І я розробила цю «Капустянку чорноморську» саме під кільку в томаті. Там капуста, цибуля і морква. На однин пакет нам потрібно 35 грамів сухої капусти, а це 3,5 кг сирої.
Загалом сушені овочі зберігають більше 90% вітамінів, і вони набагато корисніші за заморожені. А коли кидаєш сухі овочі у воду, то ті відразу збільшуються до нормального свого вигляду, і отак виходять наші смачні страви.
Все це ми робимо з тих продуктів, які приносять люди. Ми закуповуємо лише фасувальний матеріал».
Є в них і незвичні для українців страви з грузинським акцентом.
«Минулого року нам віддали чимало гіркого перцю. Ми ж його в жодну страву не додаємо. І так вийшло, що ми допомагаємо інтернаціональному легіону, де є грузинські хлопці, – розповідає Наталія. – Коли ми ламали голову над тим, що робити з цим перцем, мені саме зателефонували хлопці з легіону, і в них я спитала. Один з них дав номер телефону своєї мами, яка в телефонному режимі розказала рецепт сухої аджики, яку вона готує. Ця аджика смачна, довго зберігається, а ще – дуже гостра і зігріваюча. І так в нас з’явилася суха аджика від грузинської мами. Вона термоядерна, але розлітається на ура.
А як ми її робили, то окрема розповідь. Ви уявіть: 18 кг гострого перцю перетерти і висушити. Це було щось. Після того випадку я на свій день народження виставила пост про збір грошей на м’ясорубку. Написала, що хто хоче привітати, привітайте донатом, а ми купимо гарну м’ясорубку з насадками, щоб було легше і швидше працювати. І завдякинашим неймовірним людям, ми придбали ту м’ясорубку».
З продуктами допомагають всі
«Зграя вовченят» працює з помічниками і отримує допомогу від людей з усієї Чернігівщини та навіть інших областей України. Наталія зазначає, що волонтери, місцеві жителі, мешканці Вертіївки, Талалаївки, Ніжинського району, багато сіл Куликівської громади і Благодійний фонд «Сіверяни» активно допомагають продуктами. Незважаючи на невеликий врожай цього року, люди охоче діляться своєю городиною, закрутками, сушками, фруктами, горіхами.
«Люди дуже багато нам продуктів зносять, і за це їм велика дяка. Це різні овочі і фрукти, закрутка домашня. Благодійний фонд «Сіверяни» з Куликівщини на постійній основі збирають по селам городину і нам привозять, – розповідає Наталія. – Одного разу під дверима ми знайшли торбинку з горіхами та листом, підписаним «Твоя бабуся».
Цьогоріч біда з капустою, картопля не дуже вродила. Минулого року картоплю давали – відбивалися. А зараз картопля потрібна. Минулого року, до речі, мені дуже допомогли капустою з Житомирщини. В березні місяці нам звідти привезли 8 тонн капусти.
Нас підтримують підприємці, волонтерські організації, церкви та звичайні люди. Приміщення безкоштовно надала фірма Валентина Андрійця. Ми платимо лише за тепло і за світло. Все обладнання у нас куплено за донати. Я ніколи не вірила, що ми зможемо це зробити. І ми вдячні кожному, хто долучився до цієї справи.
Так виробник м’якої іграшки «Копиця», увесь їхній колектив, щомісяця десь на 6-7 тисяч закуповують нам сухі спеції. І це неабияка допомога. Тобто всі спеції, які нам потрібні, вони купують. Плюс до всього Наталія Миколаївна з Анатолієм Олександровичем надали нам безкоштовно приміщення підвалу-погреба. Саме там ми зберігаємо всю городину. Адже в складському приміщені, що нам виділили біля «Зграї», не вистачає вже місця.
Нам дуже допомагають і ми співпрацюємо з українськими церквами. Це Всіхсвятська церква в особі капелана отця Сергія, матушка Дар’я з отцем Михаїлом з Покровської церкви. Талалаївка та Борзна допомагає. З українських церков жодна не стоїть осторонь».
А за врятоване життя жінка військового подарувала «Зграї» машину, на якій зараз Наталія і розвозить всі необхідні речі та збирає продукти.
«До Сергія Волкова звернулися хлопці і познайомили з дружиною одного військового. Жінка сказала, що наші сухарики врятували життя її чоловіку, тому вона хоче нам подарувати машину, – ділиться Наталія. – Як виявилося, один захисник потрапив в оточення. І їжі в нього не було, а були наші сухарики. І він їв їх декілька днів, поки хлопці не добралися до нього. І це, насправді, щось неймовірне. Його жінка з вдячності, що чоловік вижив, віддала нам свою машину – «Пежо». Вона маленька, але півтори тонни капусти нею перевозити можемо. І це дуже цінний подарунок».
Фасують і дорослі, і малі
Небайдужі ніжинці, а також студенти та школярі, та іноді і дошкільнята, приходять на допомогу під час фасування супів і каш.
«Спершу ми чистимо, натираємо, закладаємо овочі в сушку. Висушуємо все, а потім стаємо фасувати. І це насправді дуже трудомісткий і клопіткий труд, – говорить Наталія. – У нас спершу була одна велика сушка. Потім, за донати на День народження Кості Смолія, ми купили ще одну, бо однієї не вистачало. Та посушити овочі – то пів справи, далі все потрібно пофасувати. І отут ми ніколи не відмовляємося від допомоги. Часто до нас приєднуються дітки і студенти. Загалом, я вважаю, що волонтерство молоді на сьогодні є важливим, оскільки розвиває у молодих людей відповідальність та здатність підтримувати інших. Завдяки волонтерській діяльності молодь набуває цінного досвіду, який допомагає їм активно долучатися до життя громади, до життя країни. Нещодавно до нас приходила Молодіжна рада Ніжинської громади, і за один день нафасували 146 пакетів молочної каші. До речі, діти приходять з родзинками завжди. Кожен купить по сто грамів – то нічого дорогого і важкого, а якщо прийде їх десять, то вже 1 кг родзинок. Працівники і дітки приватного садочка «Ідея» допомагають. Діти, яким по 3-5 років, фасують узвар. А потім вони тебе зустрічають на вулиці і питають: «Наташа, ти моєму татові відправила їсти?» А є діти в яких батьки загинули, але вони приходять і допомагають.
Ми товаришуємо з різними волонтерськими організаціями. І Галина Бондаренко, керівниця ніжинської організації «Час до нас» перша привела до нас дітей і людей з УТОСа (товариства сліпих, – Авт.)
До нас недавно доєдналася матір загиблого героя. Вона зранку їде на могилу до сина, а потім їде до нас. І десь до шостої вечора тут. Вона робить все: чистить, кришить, фасує. Вона каже, що така робота і розуміння того, для кого вона це робить, не дає думати про погане.
До речі, у Вертіївці, завдяки голові громади Федору Лозяну, в дитячому садочку на деякий час був облаштований ще один міні-цех. Садок на той час не працював. Ми надали приладдя і поставили ще одну сушку, вже третю. Дівчата там робили смаколики, сухарики, пастилу.
Є сім’я пенсіонерів, які на постійній основі чистять волоські горіхи хлопцям. Дівчата в садочку руками насіння лускають. Це все – для індивідуального пакета смаколиків, який у нас є. Туди входять пастила, горіхи, насіння і чіпси з яблук чи гарбуза. Це не цукати з гарбуза, а саме чіпси. І все це роблять дівчата з Вертіївського дитячого садочка. Вони вимочують гарбуз і яблука в меду і висушують на сушках».
Воду доводилося вакуумувати
Як то кажуть, не супами єдиними. Так і у фонді «Зграя вовченят». Сушені обіди – то лиш один з напрямків, яким вони займаються, щоб допомагати хлопцям, а загалом цей фонд закриває різноманітні запити військових: починаючи від їжі й одягу і закінчуючи прицілами, мавіками та обладнанням на авто. Також вони тісно співпрацюють як із волонтерами у своєму регіоні, так і з інших областей. Коли Херсонщину звільнили, то вони були серед, хто відправив машини з продуктами для цивільних та військових.
«Ми минулого року відправляли на Херсонщину три фури з городиною. Супові набори формували і людям роздавали, – розповідає Наталія. – Також хлопці наші, військові, просили їм передати там закрутки і овочі різні. То ми там домовлялися з місцевими волонтерами, передавали їм, а вони вже лишали в закинутих будівлях це все для хлопців, які забирали вночі цю провізію. Був такий випадок. Дзвонять вночі мені хлопці і кажуть: уявляєш, ми їмо смажену картоплю з квашеними помідорами. Для нас це звична справа, а вони, забравши вночі ту передачу з якоїсь закинутої хати, насмажили тієї картоплі – і то вже щастя! Наприклад, є військові, які визволяли Херсон, які були на Кринках. І для них ми навіть вакуумували воду. Ми закупили спеціальні фольгові пакети, наливали чисту фільтровану воду, запаювали її і відправляли поштою. І потім «баба-яга» (безпілотник, – Авт.) не півторалітрові пляшки кидала, а ці пакети. Вона їх може до 10 шт. підняти».
200 тисяч супів за два роки
За понад два роки свого існування ця благодійна організація виготовила вже понад п'ять тонн сухої продукції, переробивши понад 30 тонн сировини, з якої вийшло 200 тисяч пакетів сухих супів та каш. В цю кількість не враховані індивідуальні пакети.
«За перший рік роботи ми виготовили 62 663 пакета, за другий рік – 71671 пакет. Один пакет розрахований на 10 людей, – розповідає Наталія. – Є ще два індивідуальні пакети. Один з сухариками – це завдяки тому, що ніжинський хлібозавод нам постійно допомагає хлібобулочними виробами. Другий – пакет смаколиків з горіхами, пастилою і чіпсами».
Військовим прийшлися до душі сухі страви від «Кухарської зграї вовченят», і вже, мабуть, немає бригади, де б не куштували ці страви.
«Напевно, не лишилося жодної бригади, якій би ми не допомагали. Звичайно, є ті, кому допомагаємо постійно, але якщо звертаються і ми маємо можливість, то відправляємо всім, – розповідає Наталія. – Наші ніжинські хлопці постійно просять супи передати. Коли бувають тут, то обов’язково заходять у гості. У декого вже є улюблені страви. Є «Мурчики» – ніжинський підрозділ, то ті люблять кашу «Котигорошко» – рисова молочна каша з родзинками. Вони один пакет, який розрахований на десятьох, на двох варять, і їм більше нічого не треба. Є ті, хто люблять «Ніжинський розсольник». Є в нас морпіхи, які дуже люблять «Музикальний гороховий суп-пюре».
Марія Пучинець, фото «Кухарської зграї вовченят»
