Завдяки громадській ініціативі та допомозі аграріїв, якісно відновлено дорогу

Дуже пощастить водієві, якщо 100 кілометрів автомобільного шляху територіального значення Т-2514, який проходить через колишній Ніжинський, Борзнянський та Бахмацький райони Чернігівської області, вдасться подолати за три години. Більшість відрізків нагадують напрямки з вибоїнами, а не те, що колись було асфальтованою дорогою. Впродовж років у Плисківській громаді небайдужі активісти та влада боролись за ремонт найбільш проблемної ділянки – Плиски-Велика Загорівка, але отримували традиційну відповідь – немає коштів. Втім, нещодавно вдалося знайти вихід із глухого кута й зробити дорогу придатною для руху автотранспорту. Коштами скинулись аграрії, а дорогу відремонтував підрядник.

Таких убитих доріг на Чернігівщині вистачає, одначе на за кожну з них борються так, як тут. Активні мешканці Плисківської громади не раз проводили публічні акції з фіксацією порушень, балансоутримувач в результаті отримував приписи, платив мізерні штрафи, проте дорога залишалась і надалі не відремонтованою. Найбільш проблемною ділянкою залишалась ділянка між центром громади та Великою Загорівкою. Це – так званий борзнянський напрямок, який веде прямо до міжнародної траси – Кіпті-Глухів.

Марина Вірко: — Ось тут раніше були суцільні вибоїни

І ось нещодавно трапилося диво – дорогу відремонтували! Втім, за цим дивом стоїть кропітка робота й організаторська праця.

«Сільська рада неодноразово письмово звертались до Чернігівської ОДА та Служби відновлення інфраструктури з проханням включити цей відрізок автошляху в програму ремонтів, однак отримували відповіді, що коштів не вистачає і що вони потрібні на Збройні Сили України», – розповідає заступниця Плисківського сільського голови Людмила Ятимівна Лебедь.

Після чергового листа з відмовою у громаді вирішили їхати на прийом до начальника Служби відновлення Романа Сміяненка.

«Поїхала я та два депутати – Валентина Воскобойник і Анатолій Федорченко, – каже очільниця громади Марина Вірко. – Нас прийняли, вислухали і ми домовились про те, що якщо зможемо переконати інвесторів і купити асфальт, то підрядник зробить роботу».

Після позитивної відповіді зі Служби відновлення приїхав інженер, який прорахував скільки асфальту потрібно для ремонту аварійної ділянки.

«Сказав, що 250 тонн асфальту піде точно, – пригадує пані Вірко. – Ми попросили, щоб дорогу профрезерували. Нам сказали, що холодно і не буде триматись. Але, зрештою, все зробили як слід, фреза врятувала більшу частину дороги. Вистачило не лише до Великої Загорівки, а й за неї».

Гроші на закупівлю асфальту давали агрокомпанії. В бухгалтерії сільської ради вирахували пропорційну участь кожного аграрія, який працює на території громади, – загалом 21 землекористувач.

«Спочатку було побоювання, що нічого не вийде, – каже сільська голова. – Але як тільки пішли перші надходження, поступово почали перекидати інші. Найменша сума склала 4 тисячі гривень, найбільша у ТОВ «Плиски Агро» – майже пів мільйона гривень. Загалом кожен заплатив по 73 гривні з одного гектара».

Були й такі, що відмовились платити, їх четверо. Це – ТОВ «Великозагорівське» (обробляє понад 800 га), ФГ «Білявська» (150 га) та ФГ «Плисківське» з Миколою Ілляшенком – місцевим депутатом і головою земельної комісії (понад 360 гектарів).

А ось деякі аграрії навпаки закривали додаткові нестачі.

«Нам в бік міжнародної траси не вистачало 40 тонн, треба було докупити асфальт оперативно, доки техніка підрядника працювала. Відгукнувся Валерій Новицький, який перекинув додатково 100 тисяч гривень, 50 тисяч скинув Ігор Леусов і ще 10 тисяч Валерій Колоша, – каже голова громади Марина Вірко. – Якби всі скинули так, як планувалося від початку, то нам би вистачило до Глухівської траси».

Роботи виконувало підприємство «Автострада». Асфальт шукали, де дешевше. З контактами допоміг голова Ніжинської РДА Григорій Ковтун. Завдяки ціні вдалося суттєво зекономити – якщо бути точним, то це майже 70 тонн асфальту.

«Асфальт закупили в Конотопі по 3900 гривень за одну тонну, – пояснює заступниця Плисківського сільського голови Людмила Лебедь. – У Ніжині за тонну просять 5 тисяч гривень, у Броварах нам виходило 4300 без доставки. Якби ми купували за таку суму, то нам би не вистачило на все, а так закупили у Конотопі, а «Автострада» доставила своїм транспортом. 1100 гривень на кожній тонні – це суттєва економія. Це ми зекономили 275 тисяч гривень, або більш ніж 70 тонн асфальту. Асфальт хороший, робили експертизу».

Загалом 16 кілометрів шляху відремонтували за 1,2 мільйона гривень. На все про все пішло 9 днів. Інвестори зробленим залишились не просто задоволені, а готові за таким самим принципом фінансувати ремонт інших проблемних ділянок. Так, влітку в громаді планують полатати дорогу з Плисок до Сиволожа, туди також піде 250 тонн асфальту.

«Там така ситуація, що можна буде фрезерувати всю дорогу, тільки треба це робити спеку, щоб асфальт пристав, – каже Марина Вірко. – А на виїзд до села Івангород нам треба аж 500 тонн на 3 кілометри дороги. Там так, як тут не вийде, треба вкладати асфальтом».

Керівництво громади інспектує дорогу — Людмила Лебедь та Марина Вірко

1,2 мільйона гривень за 16 кілометрів шляху – це не великі кошти. У громаді кажуть, що змогли б і самі тягнути такі ремонти, от тільки законодавство не дозволяє використовувати бюджетні гроші не за цільовим призначенням. Разом із тим дякують всім небайдужим мешканцям, які всі ці роки боролись за ремонт дороги, й особливо дякують аграріям, які у важкий час для держави не залишились осторонь, а простягнули руку допомоги й зробили дорогу для себе та людей.

Віталій Назаренко, фото автора

Головне фото: Так все починалося