Тетяна Поддубна – прилучанка, навчалася хореографії у Київському національному університеті, у Державній Академії керівних кадрів культури та мистецтва. Талановита та енергійна, вона постійно створює щось нове: вуличні перформанси, проводить майстер-класи, прямі ефіри в Інстаграм (так було під час епідемії ковіду), якісь семінари, тренінги, несподівані та оригінальні вечори та тусовки. Її проекти завжди мають соціальне спрямування, вони об’єднують, формують щось нове, оригінальне, цінне. А на її могутній енергії могла б працювати атомна електростанція.
Тетяна є керівником та організатором багатьох найцікавіших проектів, і один із них, мабуть, найкрутіший та найоригінальніший – «ТВІЙ дівич-вечір». Він – для представниць прекрасної половини людства 18+, і його мета – знайти своїх і йти життям разом, допомагаючи, підтримуючи один одного. Іти, люблячи світ і час, вірячи в себе, у справу, яку ти робиш, у завтрашній день України…
Її осінній «дівич-вечір» проходив у Готелі-ресторані Alexandria на майже античній терасі з білими колонами і повітряними тюлями.
Звичайно ж, він мав присмак та шарм теплої тихої осені, його яскраво-барвисту палітру, і декор був відповідний: осінні листочки, овочі, плетені кошики, мішковина, запалені свічки у високих колбах. Все витончено та зі смаком.
Вечірка зібрала (вірніше, зібрали Тетяна та її команда чудових помічників) яскравих та незалежних прилучанок, кожна з яких займає своє місце у Прилуках і захоплена якоюсь цікавою справою.
Серед гостей були: косметолог, подолог (фахівець, який займається проблемами стоп), страховий агент, медичний працівник, бізнес-вумен, волонтер, директор спортивного клубу, вчитель, стилісти, ресторанні працівники, фітнес-тренер, менеджери, журналісти…
Війна немов викинула їх усіх (як, втім, і кожного з нас) на берег, неблагополучний та незатишний. І треба було навчитися жити та працювати у цих нових та складних обставинах. У них вийшло.
Щоразу Тетяна знаходить для своїх вечірок цікавих людей із дивовижною долею: переселенців, волонтерів, небайдужих успішних прилучанок, які вже досягли в цьому житті якихось професійних висот і продовжують підніматися сходами вгору.
Дивлячись на її гостей, переконуєшся в тому, як багато цікавого та корисного можуть зробити українки, які, попри воєнний час, відкривають підприємства малого бізнесу, навчаються новим професіям, стають керівниками соціальних проектів, починають все з нуля…
Присутні презентували себе та свій вид діяльності, ділилися планами, обмінювалися контактами, говорили про наболіле, слухали чудову музику та робили рухові вправи (професійний фітнес-тренер, хореограф Марина Заболотна). Медитували, повторювали афірмації і навіть… стояли на цвяхах (Катерина Прихода, масажист, сертифікований майстер оздоровчої практики «Цвяхостояння»). Перезавантажувалися. Зігрівалися серцями, набиралися нових сил, забуваючи (хоч би на три години) про війну.
Зібрали гроші для нашого прилучанина Андрія Олійника та його побратимів, які зараз воюють на Курському напрямку – гроші на позашляховик для евакуації поранених…
Тетяна каже, що успіх залежить від злагодженої роботи команди (Анна Маляренко – співорганізатор проекту, Готель-ресторан Alexandria; Павло Хотинь – звукорежисер; Юлія Демченко – декоратор; Людмила Ляшенко – відеограф та фото): «Ці люди – моє багатство».
Вечір вдався. Усім було цікаво та корисно. Було круто та стильно. Тепло, усміхнено. З душею та повагою до кожної гості. І кожна почувалась королевою…
Тетяна зізнається, що не тільки сам захід приносить колосальне задоволення, а й дорога до нього – тобто підготовка. Вона виступає в ньому і сценаристом, і режисером, і ведучою – навіть спить з блокнотом, щоб посеред ночі швиденько занотувати якусь нову думку щодо декорацій території свята чи оригінальний режисерський хід. Бо все ж повинно бути на високому рівні. Вона задає настрій, ритм, накреслює основні теми спілкування, розставляє важливі акценти, наповнює вечір естетикою, красою, елегантністю, високим духовним змістом… Небайдужа, яскрава, творча, яка вміє працювати 26 годин на добу. Як сучасна та креативна людина, Тетяна постійно генерує нові ідеї та теми, шляхи розв’язання тієї чи іншої проблеми. Її креативність – це здатність дивитися на проблему під іншим кутом, вміння створити нові форми та сенси, використати реальний простір можливостей, йти в ногу з сьогоденням, а інколи й випереджувати його.
Вона допомагає онкохворим дітям, організовує акції та концерти, гроші від яких ідуть на ЗСУ, і щаслива від цього…
Щаслива вона й тоді, коли проводить романтичні весільні церемонії, наречений в яких (такий час!) – у короткочасній відпустці, прийшов з фронту, щоб одружитися. Радіє за них, бачачи їх кохання, яке не зломила війна, і бажає всього найкращого…
Красива та юна, худенька, тендітна (ваги в ній – десь до 50 кг), але при цьому вольова і, здається, невтомна. Її день розписаний по годинах, їй постійно телефонують – вона потрібна всім.
І вона все встигає, і все їй вдається як найкраще. Але інколи втомлюється і на якийсь час вигорає. Тоді їй теж потрібно «перезавантажитися», а це можливо лише в родині. У неї велика родина: син Дмитрик та чоловік Андрій, дві прекрасних мами і дві бабусі…Мама чоловіка шиє для неї вечірні плаття і українські сорочки, а її мама вишиває їх узорами…Вона обожнює свою родину і щодня дякує Богові за неї.
Тетяні завжди таланило на хороших людей, кожен з яких був для неї вчителем. Вона любить справу, якою займається, любить людей, своє місто…
Вона ще поки не знає, яка нова ідея спаде їй на думку завтра, чим здивує світ, себе і прилучан, що придумає її душа і як вона буде це реалізовувати… Але у неї все обов’язково вийде. Бо по-іншому не може бути: як би не було складно і тривожно – живемо далі…
Лілія Черненко, м. Прилуки
