Цього літа та й зараз, вже восени, на неогороджений з боку болота город іноді приходять дикі фазани. Коли потомство у пари було ще не доросле ‒ навідувалися гуртом. Тепер, з початку осені, вчащають зазвичай парами або наодинці.
І хоча, помітив, ці птахи є дуже обережними (вигинають до верху шиї й оцінюють ситуацію ‒ викликає вона небезпеку, чи ні?), якось потроху вже звикли й до песика, можливо тому, що він тільки споглядає на них і не чіпає. Хоча раніше, було, проганяв для забави. Але якщо собачка наближається до птаства, вони злітають на невисоку відстань і за кілька метрів ховаються в гущавині очерету або чагарнику. Іноді ховаються в густій траві, або, навпаки, підіймаються на кущі, ховаючись серед листя. Однак щоразу перед тим, як вийти зі схованки, фазани кілька разів уважно оглянуть простір і вже потім з’являються на території ділянки, де можна посмакувати городиною.
Але здивуванню не було меж, коли пара фазанів з’явилася просто у дворі. Виявляється, вони знайшли діру у штахетнику, який відділяє город від дворища, і ось так завітали «в гості». Цікаво, що назад вони якось не спішили потрапити, тільки трохи спочатку злякалися, вгледівши мене та песика. А потім, коли зрозуміли, що ми їх не чіпаємо, а отже будь-якої загрози для них не несемо, повільно візитували, щось шукаючи. Затим через цей же отвір пролізли знову у простір своєї стихії…
Сергій Кордик
