Народження Софійки – це результат командної співпраці лікарів і великої материнської жертовності заради дитини.
Випадки, коли жінки, попри онкологічну хворобу з невтішним прогнозом, жертвують своїм здоров’ям заради дитини, лікарі Чернігівського обласного онкологічного диспансеру можуть перерахувати на пальцях. Як показує практичний досвід, завагітніти, виносити, народити дитину – це величезний ризик як для жінки, так і для її майбутньої дитини. Прикро, але часом верхи бере… фатум.
Втім приклад великої материнської жертовності заради дитини знову продемонструвала пацієнтка облонкодиспансеру. Лариса Скоба, 41-річна жителька Козелецького району, яка має онкозахворювання, що прогресує, виносила й народила дитинку.
Дівчинка з’явилася на світ 4 жовтня на 38-му тижні вагітності шляхом кесаревого розтину. Таке рішення про перебіг пологів було прийняте консиліумом лікарів Чернігівського обласного онкодиспансеру та Чернігівського міського пологового будинку. Вага манюні склала 2600 г, зріст – 48 см. Назвали крихітку Софійкою. Вона народилася цілком здоровою. За зрозумілих причин материнське молоко в даному випадку протипоказане, тому дитина перебуває на штучному вигодовуванні.
Цілком приділити увагу малечі жінка була не в змозі – хвороба знову дала про себе знати й загнала жінку на лікарняне ліжко. Вже за декілька днів опісля пологів породілля повернулася до онкодиспансеру для проходження хіміотерапії. Новонароджену ж дитинку возити холодного жовтня з одного медзакладу в іншій не ризикнули. Лікарі разом із матір’ю прийняли рішення: малечі під наглядом фахівців пологового будинку буде краще.
В онкодиспансері Сергій Поленков, завідувач мамологічного відділення, хірург-онколог, який всі ці роки веде Ларису, зазначає, що народження Софійки – це результат командної співпраці лікарів. Та не виключає, що саме дитина і є тим ангелом–охоронцем, який надихає Ларису виборювати право на життя.
Лариса Скоба стоїть на обліку в онкодиспансері з 2012 року, саме тоді в неї було виявлено рак молочної залози 2-ї стадії. Жінка пройшла тривалий курс лікування. Відтоді захворювання начебто й не давало про себе знати. Але у квітні цього року так трапилося, що жінка завагітніла. Бувши при надії, Лариса почала відчувати ще й нестерпний біль у поперековому відділку хребта. Запідозривши недобре, козелецькі фахівці направили жінку до онкодиспансеру. Втім перший триместр вагітності – вагома перешкода для проведення діагностичних досліджень та хіміотерапії, яка може спричинити вроджене каліцтво дитини. Одинадцятий тиждень вагітності Лариси дозволяв зробити лише МРТ. Обстеження виявило метастази у хребті.
Здавалося, єдиним правильним рішенням, щоби розпочати повноцінну діагностику й лікування, могло би стати переривання вагітності. Лікарі відверто говорили із жінкою про можливі ризики. Проте пацієнтка рішуче відмовилася зробити аборт (це вже третя вагітність, жінка має двох дітей – Авт.). Сказала, що вона до всього готова, і, якщо доля вирішить вкоротити їй віку, матір дитині замінить її 21-річна старша донька.
Отже Лариса стоїчно витримувала біль у хребті ще зо два з половиною тижні. 10 травня, на другому триместрі вагітності, жінка прибула до онкодиспансеру з больовим синдромом, який не вгамовувався жодним знеболюючим.
- Натомісь у Лариси з’явилися двоїння в очах, запаморочення, головний біль. Ми запідозрили метастази головного мозку… Після обстеження колегіальним рішенням лікарів була призначена хіміотерапія. Препарати були високодіючими для матері та з мінімальним ризиком – для плоду, – розповідає про всю складність ситуації Сергій Едуардович.
Під час вагітності Ларисі Скобі було проведено чотири сеанси хіміотерапії. Полегшення жінка відчула вже після першого курсу. По завершенню хімічної терапії больовий синдром відступив повністю. Перед початком кожного з курсів алгоритм лікування обговорювався консиліумом лікарів онкодиспансеру та жіночої консультації.
- Рак молочної залози молодіє. Така тенденція у всьому світі. Щорічний приріст складає 1,5–2%. Тільки в Україні щорічно на рак молочної залози захворюють 62–63 жінки на 100 тис. населення, у Британії – 125…
- Тому не лежи на канапі – прийди і перевір свої груди!
На жаль, після народження дитини породілля знову стала відчувати біль у хребті, на що їй було рекомендовано зробити МРТ – обстеження відділку хребта та комп’ютерну томографію склепіння черепу. Жінці призначено препарати. Потреби їхати за кордон продовжити лікування фахівці онкодиспансеру не бачать – пацієнтка отримує всі найсучасніші препарати, передбачені протоколом лікування. Втім на все воля божа…
Лариса цілком адекватно сприймає стан свого здоров’я, проте не втрачає надії. Світла душі її напевно хватить на десятьох! Тільки й розмови, що про маленьку Софійку, яку вона вважає подарунком долі.
- Я 1975 року народження. Вік жіночий він же швидко спливає – передумала вже все. Втім дай, думаю, схожу до гінеколога перевірюсь. Лікарка подивилася й каже, що причина мого стану – вагітність. Дивлюся на монітор УЗД – а Софійка мені ручкою махає! Тоді й замислилася, видать, ще я маю справу на цій землі. Ну як я могла позбавитися цієї дитини?! Дякувати лікарям – тримаємося! Та й усе село нам допомагає, – підводить риску наша героїня.
Уляна КОВАЛЬЧУК
