20 березня 1944 року загинув один із найвидатніших командирів УПА – Олексій Шум – псевдо Вовчак (14.05.1919-20.03.1944). За свої неповні 25 років життя він уславився багатьма серйозними військовими операціями УПА проти нацистів та більшовиків. Найвідоміша з них – ліквідація генерала Вермахту Віктора Лютце.
Олексій народився 14 травня 1919 року в селі Шайно (тепер Журавлине) Старовижівського району на Волині. Навчався в Луцькій гімназії, служив у Польській армії. У 1938 році став членом Організації українських націоналістів, за що був ув’язнений у польській тюрмі. Після звільнення у 1939—1940 році пройшов старшинський вишкіл ОУН в Німеччині.
Із початком Другої світової війни працював у комендатурі Української допоміжної поліції в селі Деревок Любешівського району. Протягом 1941—1943 рр. був організаційним референтом Ковельського окружного проводу ОУН. На початку березня 1943 року організував перехід до УПА всієї української міліції Ковеля. При відході з міста під керівництвом Олекси Шума повстанці звільнили в'язнів з тюрми і невільників із табору полонених. Усі, хто пішов за ним 28 березня 1943 року, у травні склали першу на Ковельщині сотню УПА «Стохід». Олексій Шум – засновник підтаршинської школи УПА Військової округи «Турів» УПА-Північ.
15 травня 1943 року О.Шум організував на трасі Секунь-Буцин засідку на німецьку автоколону. У результаті вдалої короткого, але запеклого бою було ліквідовано обергрупенфюрера СА Віктора Лютце. Гітлер призначив його керувати 400-тисячною армією СА, а сам генерал обіцяв швидко покінчити з українським рухом опору. Німецькі газети на території рейху, що вийшли з траурним повідомленням про смерть генерала, приховали дійсну її причину. Так, «Берлінер Ілюстрайте Цайтунг» повідомила, що генерал Лютце загинув у автомобільній катастрофі на східному фронті.
Вітку 1943 року сотню Олексія Шума включило до загону УПА «Озеро» ВО «Тури». З серпня 1943 року О.Шум був командиром цієї військової групи.
8 — 10 вересня 1943 року Вовчак керував триденним боєм з німцями та польською допоміжною поліцією під селом Радовичі Ковельського району. Це був один з найбільших відомих боїв УПА на Волині. Як відомо, німці з поляками підтягнули туди свої найкращі сили з добре укріпленого залізничного вузла Ковель. У тому бою брали участь дев’ять сотень УПА, тобто понад 1000 повстанців, а з німецького боку близько 2000 гітлерівців, яких вогнем підтримував бронепоїзд. У бою з групою Вовчака німці мали багато поранених, втратили 208 убитих. Пошкодили й ворожий бронепоїзд. З боку УПА в бою під Радовичами загинуло 16 вояків, яких з повстанськими почестями поховано на Володимирщині. Налякані поразкою нацисти, боячись штурму УПА залізничного вузла Ковель, ввели у місті особливий стан.
У листопаді 1943 року О. Шум очолив Військовий штаб УПА, а невдовзі став заступником командира Північно-Західної військової округи Турів Рудого (Юрія Стельмащука). Територія цієї округи охоплювала сьогоднішню Волинську область, а також і теперішні Брестську, Кобринську та Пінську області Білорусі.
Під час переходу відділом УПА лінії фронту на трасі Володимир-Волинський – Луцьк Олексій Шум прийняв бій з німецьким розвідувальним відділом поблизу с.Луковичі Іваничівського району, у якому загинув. Бойові побратими поховали свого командира в селі Жашковичі Іваничівського району на Волині.
Леся Бондарук, Український інститут національної пам'яті
