Більшість видів риб протягом свого життя переміщуються по акваторії водойми. Це можуть бути добові чи сезонні міграції для живлення, нересту, зимівлі. Але серед риб є група, що здійснюють міграції на сотні і навіть тисячі кілометрів.
Саме ці види найбільш сильно потерпають від діяльності людини. І саме такі види найбільш цінуються людиною за свої високі харчові якості.
Які ж види риб, що мігрують, зустрічаються чи зустрічалися в Десні?
Білуга – найбільша риба нашої фауни, окремі екземпляри сягають довжини більше 4 м і близько 1,5 тони ваги. В Дніпрі вище порогів завжди була рідкісною. В Десні одна особина білуги була спіймана в околицях с. Вишеньки Коропського р-ну в 1776 році. Про це писав у своїх щоденниках відомий дослідник Антон Гюльденштадт. Останні згадки про вилов білуги вище Києва відомі з Білорусі. Так, в 1870-х роках в річці Сож біля м. Гомель спіймана білуга вагою 18 пудів (близько 290 кг), а в 1907 році в Дніпрі біля м. Річиця – 250 кг.
Осетер руський на початку ХІХ ст., за свідченням О. Шафонського, був хоч і малочисельною, але досить звичайною рибою пониззя Десни. За свідченнями професора Київського університету Ф. Кесслера, траплявся в Десні і заходив в Сейм. Останні випадки вилову осетра в Дніпрі вище Києва відносяться до 20-х років ХХ ст. Так, у 1920 році біля м. Жлобин спіймали осетра вагою 2 пуди 5 фунтів, а в 1927 році біля м. Бихів – близько 50 кг.
Осетрові відомі перш за все своєю делікатесною чорною ікрою та високоцінним м’ясом. Але це найбільш вразлива родина риб – 85 % її представників знаходяться на межі зникнення. Найбільшої шкоди популяції осетрових завдало гідробудівництво. Після введенню в дію греблі Дніпрогесу в 30-х роках ХХ ст. ні осетер, ні білуга вище неї в річці не зустрічаються. Також ці види зникли і в Десні…
Найбільшого видового різноманіття в водах дніпровського басейну досягає родина коропових. Два представники цієї родини можна віднести до мігруючих видів – це вирезуб та рибець.
Вони мають дві екологічні форми: жилу та прохідну. Жила форма постійно мешкає в річках і не схильна до міграцій, а прохідна форма населяє солонуваті води Дніпровського лиману, а на нерест заходить у річки. Це цінні риби, але на жаль вони вже не мають промислового значення. Останні знахідки вирезуба в Десні датуються 60 – 70-ми роками ХХ ст., а рибець (жила форма) дуже рідко трапляється і зараз.
І наостанок, майже екзотична риба – вугор річковий. Цей вид більш характерний для річок Балтійського басейну, хоча зустрічається і в Дніпрі та Десні, де завжди був рідкісним. Цікавою є біологія вугра. Він розмножується в Саргасовому морі на глибині близько 400 м. Дорослі вугрі з Європи долають більше 8000 км до нерестовищ, щоб відкласти ікру і загинути. Ікринки, а потім і молоді личинки (що не схожі на дорослих вугрів і були описані як зовсім інший вид) Гольфстрім виносить до берегів Європи. Тут личинки перетворюються на молодих вугрів і входять в річки, де ростуть, нагулюють жир і відправляються в останню подорож до нерестовищ. Щоб розкрити цю таємницю науковцям було потрібно… 2300 років!
Так склалося, що мігруючі види риб зазнали найбільшого удару від людини: греблі перегородили їм шлях до нерестовищ, забруднення води призводить до масової загибелі ікри та молоді, щільні мігруючі зграї – найбільш легкий об’єкт для вилову… Тому потрібно негайно вжити всі можливі заходи щоб зберегти їх.
Необхідно зробити все, щоб наші діти змогли написати про Десну, як писав Опанас Шафонській в ХІХ столітті: «Рыбы в Десне разной изобильно, яко-то: щуки, лещи, язи, плотва, окуни, лины, коропы, сомы, а весною и осетры довольно, особливо ближе к Днепру, ловятся…».
Назар Назаров,
молодший науковий співробітник Мезинського Національного природного парку, Чернігівщина
