Про таких людей, як Анатолій Михайлович Свєтлєйший, говорять: Лікар від Бога! Адже він надзвичайно любить свою професію – лікаря-отоларинголога, навіть інших захоплень у житті немає – буквально живе медициною, пацієнтами.
Династія. Ера Свєтлєйших. У свої 77 років має великий досвід та енергію і бажання сумлінно працювати. Анатолій Михайлович тепер щороку проводить понад 250 операцій. А протягом життя лікар Анатолій Свєтлєйший оперував уже понад 16 тисяч разів! Можете собі уявити?! А він лише посміхається у відповідь на запитання, як йому вдається стільки років поспіль витримувати такі величезні навантаження. Пояснює: головне – потрібно по-справжньому любити свою роботу, жити не для себе, а для людей, тоді все вийде, як слід!
Добродій цей – мудрий, виважений, чуйний, тож його щиро поважають і колеги, й пацієнти. Водночас він – людина скромна, про свої досягнення (лікар вищої категорії, заслужений лікар України, кандидат медичних наук) у розмові навіть не згадує. Хоча має понад 50 років загального медичного стажу!
Закінчивши школу в Малій Дівиці, вирішив вступити до Київського медичного училища. Бо його старша сестра, Ніна Михайлівна, вже трудилася в Ніжинській дитячій лікарні. Звісно, юний Толя не раз бував на роботі у своєї сестри, бачив, як Ніна спілкується з пацієнтами. І йому сподобалося! Вирішив неодмінно стати медиком, як і його чудова сестра. Адже професія лікаря – дуже благородна, бо, по суті, йдеться про найцінніше, що є в нашому житті, – здоров’я. Саме від здоров’я людини залежить її щаслива доля! Ще малому Толі видалили в дитинстві мигдалини, тому він тоді вже зацікавився професією «ухо-горло-носа», як називають лікаря-оториноларинголога.
Потім, після медучилища, Анатолій Свєтлєйший закінчив Київський медичний інститут, клінічну ординатуру, заочну аспірантуру… І з 1976 року він увесь час працює в оториноларингологічному відділенні обласної лікарні. У 1981-му захистив кандидатську дисертацію, має вчений ступінь кандидата медичних наук. Головний позаштатний отоларинголог УОЗ із 1976 по 2014 роки. До 2010-го (36 років поспіль!) очолював відділення. А тепер тут завідує його син – Роман Анатолійович Свєтлєйший.
«Раніше, коли очолював відділення, робив щороку 300-400 операцій, – розповідає Анатолій Михайлович. – Також багато працює і Роман – 400-450 операцій протягом року. Мені дуже приємно, що син продовжив мою справу! Він уже – справжній, досвідчений професіонал, і я бачу, з якою повагою до нього ставляться пацієнти. Тож ми з дружиною пишаємося своїм сином».
Дружина Анатолія Михайловича – Марія Андріївна Свєтлєйша – лікар із лікувальної фізкультури, працює в Чернігівській міській лікарні № 1. Вони познайомилися в медінституті. А 19 квітня 1974-го у щасливого подружжя народився син Роман. Нині Роману Анатолійовичу – 45 роки. Є у Романа Свєтлєйшого і старший брат Костянтин, що трудиться інженером зв’язку.
«Чому я обрав професію лікаря? Бо в мене – такі чудові батьки! Вони – медики, і це з самого дитинства мало для мене велике значення, – навіть не замислюється Роман Анатолійович. – Тому завжди мріяв стати лікарем, як тато. Я закінчив лікувальний факультет Української медичної стоматологічної академії у Полтаві. В 1997—2003 роках трудився в Сумах. Тепер працюю в Чернігові, у нашому відділенні, поруч із батьком».
Зараз оториноларингологічне відділення обласної лікарні розраховане на 35 ліжок. Тут щодня надається висококваліфікована допомога мешканцям Придесення. Відділення оснащене достатньою матеріально-технічною базою, забезпечене апаратурою та інструментарієм для надання в повному обсязі спеціалізованої ургентної і планової допомоги.
Завідувач відділення – Роман Свєтлєйший – лікар вищої категорії, кандидат медичних наук, експерт з отоларингології управління охорони здоров’я облдержадміністрації. Стаж роботи в отоларингології – понад 22 роки.
Щорічно у відділенні проліковується понад 1200 хворих (більше 1100 операцій на рік). Тут впроваджуються нові методи хірургічних втручань та підвищується їх складність. Використання принципів мінімальної інвазивної хірургії дозволяє одночасно виконувати до 3-5 операцій в порожнині носа, виконувати водночас повну реконструкцію внутрішньоносових структур, що дає можливість пацієнту запобігти повторних операцій. Взагалі, саме завдяки новітнім, сучасним методикам, люди значно легше такі операції переносять. Це стосується, наприклад, ендоскопічного видалення кіст гайморових пазух.
Також тут цілком успішно виконуються реконструктивні та косметичні операції при вроджених і післятравматичних деформаціях – вадах носа та вушної раковини.
Зараз у оториноларингологічному відділенні готуються до капітального ремонту. «Завдяки генеральному директору нашої обласної лікарні – Андрієві Михайловичу Жиденку – відбувається повна реконструкція хірургічного корпусу, де розташоване і наше відділення, – говорить Роман Свєтлєйший. – Проектна документація у нас готова. Отож найближчим часом має розпочатися капітальний ремонт у відділенні, що дуже важливо для нас! Я мрію про оториноларингологічне відділення кращого європейського рівня, і це – цілком реально, зважаючи на таку дієву підтримку адміністрації лікарні».
До речі, дружина Романа Анатолійовича – Тетяна Василівна – лікар-ендокринолог, трудиться у Чернігівській міській лікарні № 1. Познайомилися під час навчання у вузі. Старшій доньці Ані – 23 роки, лікар-інтерн (тож можна вже говорити про продовження медичної династії), а сімнадцятирічна Наталя – школярка.
Те, що старша дочка обрала професію лікаря, Романа Свєтлєйшего радує. «Власне, і я, і тато – ми все життя вчимося, самовдосконалюємося, бо
інакше не можна, адже медицина постійно розвивається, – розповідає Роман Анатолійович. – Отож багато разів бували на різноманітний курсах, постійно цікавимося усім новим, найсучаснішим».
Взагалі, Роман Свєтлєйший – чоловік допитливий, тож любить мандри. Вже побував у Нідерландах, Іспанії, Німеччині, Сполучених Штатах Америки, Італії, Греції, Болгарії, Танзанії, на острові Занзібар… Цікаво ж подивитися, як живуть люди в інших країнах, дізнатися більше про їхні різні національні традиції, культуру, пам’ятки архітектури.
Поспілкувавшись із пацієнтами оториноларингологічного відділення, я ще раз переконався у високій ефективності його роботи. Зарплати у лікарів – на жаль, невеликі. Та медикам справді гріє душу, що недаремно живуть вони на землі, допомагаючи тисячам людей. І це – не просто якісь пафосні слова, а реалії благородної професії.
Сергій Дзюба
