08.08.08 розпочалась російсько-грузинська п'ятиденна війна. Величезна варварська країна напала на зовсім крихітну Грузію. З цією новиною, перша думка на якій я себе спіймала, була така – наступний Крим.
В 2014 році ми втратили Крим і, здається, мирне життя вже назавжди.
Світ все бачив та імітував стурбованість, накладав смішні санкції, продовжував торгувати та будував «північні потоки». Так, у всьому винними я вважаю країни які свої економічні інтереси поставили вище глобальної безпеки, бо нинішня будова політичної карти світу та економічних зв'язків настільки все переплітає між собою, що в результаті втратять всі.
П'ятнадцять років пройшло з початку російсько-грузинської війни, політичне керівництво країни, яка зазнала втрат у життях своїх громадян, лишилася 20% своєї території, геть втратило пам'ять. Воно поглиблює і зміцнює зв'язки з агресором, країна є одним із транзитних шляхів для «сірого» імпорту, парламент йде шляхом прийняття майже ідентичних законів з сросією, для посилення контролю над суспільством. Втішає тільки що суспільство Сакартвело аж ніяк не підтримує курс правлячої політичної партії .Всього п'ятнадцять років знадобилося щоб забути, пробачити і відкрити свої гостинні обійми для того, хто висадив тобі ножа в спину. Ми маємо вчитися на чужих помилках...
Галина Логвиненко, м. Чернігів
