– Ні, народжувати ще дітей я не збираюся. Тим більше для того, щоб сільську школу не закрили, – говорить Тетяна Салій, мешканка села Смолове Бахмацького району. – Хай інші стільки, скільки я, народжують.
І недарма вона так каже. Бо у школі в сусідньому селі Терешиха саме її діти – третина всіх учнів!
Тетяна – з села Рубанка – центру сільської ради, якій підпорядковується і село Смолове. Їй всього-то 33 роки, а вона вже є матір’ю шести дітей. Усі – власні! Половина «квіток життя» Тетяни Салій здобувають середню освіту в 9-річній школі села Терешиха. Вони – троє з десяти її учнів. За півтора роки, коли до школи піде ще й Даша Салій, нині 4-річна, Тетянині діти будуть складати половину (!) всіх школярів у Терешисі.
Чи не кожні два роки
Першу дитину пані Салій народила не в 14 чи 15 років, як ви могли б подумати, а в 20. Одружилася вона у 18 років, зв’язавши свою долю з односельцем, і за 2 роки народила доньку Аліну. Однак виявилося: чоловік так «світився» сексуальною енергією, що її вистачало не тільки на дружину, а й на іншу рубанську дівчину. Нахабства йому теж було не позичати, і він так добре влаштувався, що жив по черзі з обома: то з дружиною, то з коханкою. Останню це ніскільки не турбувало. А ось пані Салій часткою гарему бути не схотіла і сільського казанову врешті-решт вигнала. Після цього той, принаймні, офіційно, став розсудливішим: одружився із вчорашньою коханкою і живе-поживає. Першу доньку, слід віддати йому належне, не забуває: відвідує та допомагає.
Після розлучення Тетяна Салій також довго «в дівках» не ходила. Майже відразу знайшла собі іншого – фуражира з села Смолове, й переїхала жити до нього. У того, нехай він і старший за Тетяну на 11 років, з «сексуальною енергією» теж порядок. Адже, починаючи з 23 років, практично кожні два роки жінка народжувала дітей: Наташу (у 2015 році виповниться 11 років), Руслана (9 років), Владика (7 років), Дашу (5 років), Карину (2 роки).
Тільки уявіть: 14 років вона не знає, що таке нормальний сон. Народжувати цього року, чого вимагає від неї «статистика», пані Тетяна не збирається. Як і будь-коли взагалі. Говорить, що вже досить. Нехай інші народжують.
На запитання, чи планувала вона стільки дітей, Тетяна Салій говорить, що плодовитість була властива жінкам у її материнській лінії. Скажімо, у її матері – 5 дітей, у бабусі – 11.
Однак бувають і винятки: у Тетяниної 36-річної сестри дитини немає жодної. Напевне тому, що вона одружена ще навіть не була. Бо, на думку Тетяни, дуже розумна та перебірлива і їй важко знайти собі пару серед рубанських хлопців. Проте, що значить бути матір’ю, вона знає: вже багато років виховує найстаршу сестрину доньку – Аліну. Дівчинка живе у бабусі в Рубанці, де всі турботи щодо її виховання взяли на себе Тетянині мати та сестра.
Тетяна, звісно ж, без роботи. Щомісяця вона має отримувати 7,5 тисячі «дитячих» грошей. Однак останнім часом держава почала на ній економити. Вже 5 місяців поспіль замість встановленої суми селянці видають лише по 3 тисячі. Її скарги та звернення до органів влади поки що ні до чого не призвели. Намагається їй допомогти і голова Рубанської сільської ради, але також марно.
Чиновницька «турбота»
Окрім цього, через недбалість бахмацьких чиновників, дітей Тетяни Салій вже місяць не годують у школі. І все тому, що районні чиновники невчасно перенаправили у відповідну інстанцію документи багатодітної матері, чим прирекли її дітей принаймні на один голодний місяць.
За словами пані Тетяни, всі потрібні документи, які районні чиновники мали передати у Чернігів до 25 грудня, вона відвезла у Бахмач ще 14 грудня. Привозила й раніше, але їх не прийняли: відправили жінку з формулюванням «рано ще, встигнеш». По тому ж, як документи у неї прийняли, чиновники чомусь понад два тижні тримали їх у себе і відправили у Чернігів тільки 31 грудня, коли вже було запізно.
Ніхто з представників влади жодної відповідальності за те не несе, як не понесли втрати і їх шлунки, у той час як школярі з багатодітної родини Саліїв змушені сидіти в школі без обіду. Сидіти ж доводиться зранку й до 15-ї години – часу приїзду шкільного автобусу. Після закінчення уроків школярі зі Смоловки ще кілька годин чекають у дещо прохолодній школі на від’їзд додому. І немає жодних гарантій, що дітей пані Салій не годуватимуть тільки січень, а не до подачі через півроку іншої партії документів.
Також, завдяки якійсь добрій чиновницькій душі, Тетяна Салій перестала отримувати щомісячні 130 гривень на догляд за дитиною до трьох років. Її Карині в цьому році тільки 2 виповниться, а виплат на неї вже кілька місяців не отримує.
Зате фотокартка пані Салій висить на дошці пошани у Бахмачі. Перед поважними гостями районні чиновники, напевне, хизуються, неначе своєю заслугою, наявністю у їхньому районі багатодітної матері. І водночас недоплачують їй передбачені законом гроші.
«Побачити дітей з власними родинами»
У господарстві Тетяни Салій є корова, яку вже не першій рік доїть її 11-річна донька Наташа. Дівчинка ще й куховарити дещо вміє. Скоро має бути ще одна Бурьонка, адже багатодітній родині передбачена тільна корова і найближчим часом її обіцяли пані Салій доправити. Якщо не станеться, як з харчуванням дітей…
9-річний Руслан та 7-річний Владик також допомагають матері у господарстві, влаштовуючи між собою змагання на кшталт хто більше дров нарубає. Загалом, за словами Тетяни, діти її дружні: люблять разом малювати, співати пісень тощо. Щоправда, інколи лаються та сперечаються за право бути найкращим.
– Комп’ютер хочу їм придбати, – говорить Тетяна. – У Бахмачі бачила: він 5 тисяч гривень коштує. Поки що не можемо собі дозволити.
Купили тільки комп’ютерну мишку. Та й ту – для школи, бо та зламалася і діти не могли з ним повноцінно займатися та «вбивати час», очікуючи на шкільний автобус.
Завдяки «дитячим» грошам у родині пані Салій з’явилися холодильник, телевізор та пральна машина. Проте остання не така, про яку мріє жінка, не автоматична. Така, з огляду на щоденне прання (дитячі речі вимерзають надворі) була б їй ой як у нагоді.
– Можливо, пізніше куплю, – припускає Тетяна, – коли пробурю свердловину, встановлю бойлер та ванну для дітей.
Вартість буріння свердловини у Смоловому становить 7-10 тисяч гривень, а без неї автоматичну пральну машину не підключиш. На сьогодні ж водопостачання у родини Салій здійснюється шляхом тягання відер з колодязя, що поруч з хатою.
Також Тетяна планує купити дітям велосипеди. Але чи реально усім цим планам здійснитися у часи стрімкого росту цін, затримок з виплатою допомоги матерям та (тільки не для власної кишені!) недбальства чиновників.
– Діти підростають, а тому мені вже легше, аніж було раніше, – говорить Тетяна. – Дуже хочеться дочекатися, коли всі вони повиростають та створять власні родини. Як же буде чудово побачити їх усіх тоді!
* * *
Найстарша донька Тетяни, 14-річна Аліна, вже тричі була у дитячих таборах. Щоправда, тільки у межах області: у «Проліску» поблизу Ніжина та «Зеленому гаї» у Чернігові. Цього року й троє її братиків та сестричок вперше також побували в одному з цих таборів. Діти мріють про море. Але жодного разу дітям Тетяни Салій не пропонували туди путівок. Хоча щороку обласні чиновники хизуються кількістю оздоровлених дітей. А плавати дехто з малих Саліїв вже навчився на сільському ставку в Смоловому.
За словами Тетяни, не забув про неї найвідоміший уродженець Смолового – голова Чернігівської облради Микола Звєрєв. Під час своїх візитів на малу батьківщину він дарував її дітям іграшки та книжки, а їй – квіти та… годинник. Останнє напрочуд актуальне: що ж може бути необхіднішим для матері шістьох дітей, як не годинник?
Переїздити з вимираючого Смолового пані Салій нікуди не збирається. Говорить, що дуже звикла до цього села за 13 років проживання. «Пеньок, – каже, – і той мохом обростає».
Ігор СТАХ, фото: Сергій СТУК, газета «Чернігівщина»
